Сузір. Реферат з астрономії

Сузір’я Близнюки (Gem)

Зодіакальне сузір’я, контур якого дійсно нагадує дві людські фігури. Зірки Кастор і Поллукс представляють голови близнюків, тіла яких спускаються до Молочному Шляху і граничать там з Оріоном. “Великими близнюками” називали його шумери і вавілоняни, але яскравим зіркам імен не дали. У грецькій міфології походження сузір’я Близнюків зв’язується з міфом про Диоскурах – Кастор і Полідевкеї (Поллуксе). В австралійських дуалістичних мифологиях племен кулин про культурного героя Бунджиле і його браті Палиане розповідається, що вони живуть на небі, причому їх ототожнюють із зірками із сузір’я Близнюків Кастор і Поллукс. Близнюки займають на небі площу в 513.8 квадратного градуса і містять 121 зірку, видиму неозброєним оком. Позначаючи зірки в кожному сузір’ї грецькими буквами в порядку убування блиску, Байер зробив Кастор Альфою Близнюків, хоча зараз він світить слабкіше Поллукса. Одне з двох: чи Поллукс із тих пір став яскравішим, чи блиск Кастору ослабнув. А може бути Байер помилився. Костор – візуальна потрійна система, причому обоє його яскравих компонентів є спектрально подвійними, а слабкий – затемнена подвійна. Значить Кастор – це крихітне скупчення із шести зірок. Їх сумарна видима зоряна величина 1.59 і відстань від Сонця 45 св. років. А зоряна величина Поллукса 1.16 і відстань 35 св. років. Латинська назва: Gemini. Кастор і Поллукс – дві головні, самі яскраві зірки сузір’я Близнюків, судячи з їхніх імен, повинні бути начебто дуже схожими один на одного. Природа, однак, не побажала рахуватися з міфами і наділила ці зірки дуже різними властивостями. Кастор – кратна зірка, два головних компоненти якої являють собою блакитні гарячі зірки. Кастор – 20-а по яскравості зірка.66 альфа Близнюків, названа на честь героя грецької міфології, одного з братів – Діоскурів. Видима зоряна величина 1,58m . Спектральний клас A1 V. Кастор – система із шести зірок. Дві подвійні системи (Кастор A 1,9m видимої зоряної величини класу А0, що робить оберт навколо свого центра за 9,2 доби, і Кастор B 2,9m видимі зоряні величини класу А0, що робить оборот за 2,9 доби) розташовані на кутовій відстані 4,1″. Ще Вільям Гершель у 1804 р. знайшов у цих компонентів орбітальний рух навколо загального центру мас (по сучасний даним, період обертання – 341 рік). На кутовій відстані приблизно 73″ від описаної системи розташований третій подвійний компонент (Кастор C, що робить оберт навколо свого центру за 0,8 доби), що має середню видиму величину 9,0m. Період обертання Кастору C навколо центра мас усієї системи виміряється декількома десятками тисяч років. Кожна з цих трьох зірок – спектрально-подвійна (а Кастор З – ще і затемнено-перемінна) з періодами: Кастор А – 9 діб; Кастор У – 3 діб; Кастор З – 19 год. Відстань від системи Кастору до Сонця 14,3 пк. Астрономічне положення центру ваги на 2000,0 р.: пряме сходження=07ч34,6м; відмінювання=+31°53′. На малюнку сузір’я Кастор знаходиться на голові переднього Близнюка. Позначаючи зірки в кожнім сузір’ї грецькими буквами в порядку убування блиску, Байер зробив Кастор Альфою Близнюків, хоча зараз він світить слабкіше Поллукса. Одне з двох: чи Поллукс із тих пір став яскравіше, чи блиск Кастору ослабнув. А може бути Байер помилився. 7 квітня 2002 року відбулася дуже рідка подія – покриття найяскравішої зірки сузір’я Близнюків, астероїдом Пандора. Подію була видно в Японії і на Далекому Сході. Воно почалося в 9:39-9:41 UT (13:39-13:41 по Москві) – у залежності від місця спостереження. Тут же можна було побачити проходження смуги затьмарення. У найкращих місцях затьмарення Поллукса тривало до 5 секунд. Затьмарення дійсне унікальне: за всю історію астрономії ще жодного разу не спостерігалося покриття астероїдом зірки першої величини. Дана подія викликала бурхливий інтерес фахівців. На Хоккайдо – саме відтіля можна було найкраще спостерігати затьмарення – з’їхалися не тільки астрономи з усієї Японії, але і закордонні експерти, у тому числі з американського космічного агентства NASA. За словами вчених, затьмарення може піднести “зовсім несподівані відкриття”. Близнюки в атласі Яна Гевелія: