ВСТУП Сучасне суспільство надало людині широкі права і можливості. Використання яких необхідні підходити відповідально “Це зумовлюється тим, що можливості людини в сучасному суспільстві набагато вросли в порівнянні із світі де кожний залежить від усіх а усі від кожного. У цих умовах безвідповідальна поведінка і злочинні діяння є соціальний злом яке породжує протиправність і значну суспільну небезпеку Кримінальне право яке окрема галузь права покликане вести ефективну боротьбу із злочинами (протиправними суспільно небезпечними діяннями)” Саме із злочинністю це не юридична а політична справа не юристів а політиків Це пояснюється тин що як кількісно так і якісно злочинність не залежить від роботи окремих юристів слідчих суддів прокурорів та ін. Тобто причини злочинності економічні політичні культурні та інші суспільні умови життя людей вирішення даних проблем не залежить від окремих юристів. Внаслідок чого перед кримінальним правом потрібно ставити такі завдання які воно може виконати чи за допомогою якого ці проблеми можуть бути виконанні Ефективність боротьби із злочинністю з їх окремими видами залежить головним чином від стану та досконалості кримінального законодавства від “життєвості” кримінальних законів; від досконалості науково-теоретичної бази основних інститутів кримінального права (поняття злочину складу злочину покарання і ін. Отже в боротьбі із злочинами чільне місце займає вчення про злочин-викриття злочину, розшук злочинців, збирання доказів вчиненого злочину і ін. визначається саме ознаками злочину, який встановлений кримінальник законом. Не можна шукати те, назнаючи що, не можна викрити злочинця, якщо не знати вчинила дане особа злочин чи ні. Все це розкриває і досліджує наука кримінального права.
РОЗДІЛ І Поняття та значення складу злочину. Масштабом, мірою злочину наука кримінального права розробила і використовує склад злочину, яким є вся сукупність встановлених кримінальним законом ознак певного злочину. Відомо, що кожен злочин має свій, притаманний лише йому склад. Склад злочину відіграє в кримінальному праві особливу роль. Для кримінальної відповідальності склад злочину є підставою, фундаментом і підґрунтям. Окрім того, ознаки складу злочину є також і предметом доказу вини. Особу можна притягнути до кримінальної відповідальності лише в тому разі, коли вона винна у вчиненому злочинні, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Тобто, коли вчинене нею діяння містить всі (без винятку) ознаки певного складу злочину, передбачено конкретного статтею кримінального кодексу. Звинуватити особу можна лише тоді, коли будуть викриті в її діях всі ознаки злочину. Звинувачувати у вчинені злочину і притягати до кримінальної відповідальності не можна взагалі, за щось невизначене, яке не містить складу злочину. Адже кримінальна відповідальність це відповідальність дуже конкретна, занадто визначена лише за передбачене кримінальним законом конкретне діяння, що містить склад певного злочину. Виходячи їх зазначених положень можна зробити висновок, що кримінальний закон не можна застосовувати лише тоді і там, де і коли повністю Кримінальним кодекс України: Нормат-акти кримін-прав значення -Авт—поряд-: МЛ.Мельник,И.І.Хворонюк.-К.: ACKJ997. встановлено 99% ознак складу даного злочину. Склад злочину це тільки 100% встановлення законом ознак, тільки при такій їх кількості можна стверджувати що дії особи містять встановлений кримінальним законом склад злочину. Неповність чи відсутність хоча б однієї із ознак, встановлених чи передбачених законом для цього певного злочину стверджує відсутність цього злочину, тобто такого злочину немає” не існує”! В науці кримінального права України вчення про склад злочину належить до однієї з центральних проблем, бо наука кримінального права і цілому повинна служити теоретичною основою розвитку і вдосконалення кримінального законодавства, вивчити і узагальнювати практику його застосування, викривати помилки виховувати глибоку повагу до закону, то без перебільшення можна стверджувати, що загальне вчення про склад злочину є теоретичним фундаментом правильної побудови інститутів і норм кримінального права і практики їх застосування, теоретичною основою законності в здійсненні правосуддя в кримінальних справах. Але не завжди вченню про склад злочину надавалося таке значення. В історичному процесі склад злочину зазнав деяких істотних змін. Поняття складу злочину з’являється приблизно в шістнадцятому сімнадцятому столітті. Склад злочину (з лат. corpus delicti) прийшов в криміналістику” як термін і означав наслідки злочину (труп, сліди крові знаряддя злочину і т.п.) Коржанський M-Й- Уголовне право України- Частина загальна! Курс лекцій– К-: Наукова булема та укр-видавнича група” 1996—с-189 До кримінального права цей термін починає входити наприкінці сімнадцятого століття. Першими в його теперішньому значенні, почали використовувати юристи А.Фейербах і Штюбель. Щодо розвитку поняття складу злочину в роки радянської влади то розробка даного питання почалася з 20-х років. Так в 1925р. в підручнику з Кримінального права професор А.Н.Трайнін сформулював .чітку думку про те, що питання про підстави кримінальної відповідальності необхідно розгляді; і дати в тісному зв’язку з конкретними складом злочину: “Непоколебимым остается основное начало: уголовно наказуемым может быть лишь то деяние, которое соответствует одному из составов преступления описаних в диспозиции особенной части”. Трайнин А.Н. Уголовное право РСФСР. Особенная часть М.:МГУ -с.9 А.А.Піонтковський також розглядав питання про кримінальну відповідальність певної особи в залежності від наявності в її діях ознак складу злочину. “Общин составом преступления являється те основне моменти преступления, которые имеются в каждом преступлении й отсутствие одного из которых влечет за собой признание отсутствия состава преступления”. Пионтовский А.А. Советское уголовное право.Обшая часть.Й.,Т. 1 1970.-С. 125. На кінець тридцятих років в радянській кримінально-правовій літературі все частіше підкреслювалося значення складу злочину для обґрунтування” кримінальної відповідальності і правильної кваліфікації злочинів. В першому виданні підручника по Загальній частині кримінального права” вже проголошувалася ідея, про те, що основою кримінальної відповідальності є наявність в діях особи складу злочину. “Для того чтобы признать вменяемое лицо”, писав Піонтковський, уголовно ответственным за преступление, не достаточно установить, что последнее было совершено данным лицом. Необходимо еще установить вину даного лица в совершение этого преступления”. Уголовное право Обчая часть. -1938. С. 270″ В даному випадку вина роз-глядається”, як ознака складу злочину” зокрема як ознака суб’єкта злочину” а не суб’єтивної сторони. Хоча в першому і другому виданнях названого підручника склад розглядався, як сукупність ознак , що утворюють даний злочин, та все ж таки “статусу самостійності” якщо можна так сказати, йому не подавалося, тобто, він і надалі розглядався лише як підстава кримінальної відповідальності. Першою Фундаментальною роботою, яка була спеціально присвячена вченню про склад злочину, стала монографія видатного криміналіста, професора А.Н.Трайніна “Вчення про склад злочину”, яка була написана в 1947 році. В цій монографії Трайнін розглядав склад злочину, як самостійний інститут кримінального права, також він показав значення складу злочину, розробив класифікацію складів злочину, та показав співвідношення елементів складу злочину з елементами злочину. Проте в даній роботі були деякі спірні і помилкові твердження. Наприклад А.Н.Трайнін виносив за рамки складу злочину суспільну небезпеку , що позбавляло склад злочину значення підстави і основи кримінальної відповідальності, також він виділяв окремо вину і причинний зв’язок, як самостійні підстави кримінальної відповідальності. Монографія А.Н.Трайніна, хоч і мала ряд хибних положень, породила жваву дискусію серед юристів, внаслідок чого вчення про склад злочину почало розвиватися і згодом набуло статусу самостійного інституту кримінального права. Виділення вчення про склад злочину , як самостійного інституту, помітно в монографіях Я.М.Брайніна “Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве” (1963 року), А.А.Пиантовського “Вчення про злочин” (1961р.); М.П.Карпушина і B.I.Курляндського “Кримінальна відповідальність і склад злочину” (1974 року) і ін. Але, слід зазначити, що в роки радянської влади, вченню про склад злочину особливої важливості не надавалося. Внаслідок чого, основні питання вчення про злочин .питання про злочинну діяльність і її результати про коло карних діянь і їх елементи, поняття вини, стадій розвитку злочин; діяльності співучасті; причинного зв’язку і ін. що нерозривно пов’язані і в досконалий і лише із розпадом СРСР значення складу злочину знову зросло “оскільки кожна із незалежних держав почала Формувати своє законодавство, зокрема кримінальне. Отже, виходячи із історичного розвитку вчення про злочин можна помітити, що склад злочину це теоретичне, наукове поняття і нормативного визначення воно не має. Проте в ряді статей Загальної частини Кримінального кодексу України містяться певні ознаки складу “злочину. Так в статті з Кримінального кодексу України зазначено, що до кримінальної відповідаль-ності може бути притягнута особа яка ” винна у вчинені злочину тобто така ,що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне діяння”. В трактуванні до цієї статті говориться що винною визнається особа, в діях якої наявні всі ознаки конкретного складу злочину. Але як це визначити? Як встановити ,чи саме ця певна особа вчинила злочин? Чим і як виміряти чи виважати її дії? Для цього, як уже зазначалось, в кримінальному законі встановлюється чіткі, певні ознаки дій які вчинила особа і сукупність яких утворює підстави кримінальної відповідальності за вчинений злочин. В кримінальному праві Україні “злочинам визначається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність) що посягає на суспільний лад України його політичну і економічну систему власність, особу політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян а гак само інше передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння яке посягає на правопорядок”. Див. Кримінальний кодекс України: Нормат.акти кримін.прав.значення Законодавче визначення злочину виділяє дві ознаки злочину суспільна небезпека і кримінальна протиправність. Вони одночасно є одним із основних ознак складу злочину І його складу і ,як нас л і док , питання про зміст поняття складу злочину і його призначення. На думку В.Ф.Киршанко ” Поняття значну і складу злочину тісно пов’язані”. Авт.у поряд. :М І. Мельник, М.І.Ховронюк.К.;а.с.к., 1997. Злочин і склад злочину співвідносяться як явище і поняття про нього як суспільне небезпечне явище і законодавче описання його ознак. Тобто якщо певне явище є злочином, то склад злочину буде описані в законі його ознак. Проте явище завжди багатше, різносторонніше і глибше ніж поняття яке покликане виражати суть визначуваного явища. Конкретний злочин має незлічиму кількість ознак що характеризують діяння особи обставини здійснення, час, місце і т.ін. З цієї незліченної кількості ознак законодавець вибирає найбільш суттєві і таким чином Фор-мулює склад злочину. Виходячи з цього , можна зробити висновок, що склад злочину обов’язково повинен виражати суть діяння, його суспільну небезпеку Серед криміналістів немає єдиної точки зору у вирішенні питання про співвідношення поняття складу злочину і суспільної небезпеки злочинного, протиправного діяння .На думку одних, суспільна небезпека разом із проти- правністю є загальними якостями і складу злочину. “Общественная опасность являєтся неотьемлемой чертой состава необходимый, признак”. Див “Советское уголовное право .Общая часть. М.Госюриздат Состав предступлєние.с.6. Кудрявцев В.Н. Теоретические основи квалификации преступлений-М.: Юрид.лит., 1965, с.-38 До цієї точки зору схиляється і А.А.Піонтковський. Він вважає, що без суспільної небезпеки склад злочину є пустим поняттям, що не виражав суті злочину. На думку інших віднесення понять протиправності і суспільної небезпеки до числа ознак складу злочину приведе до повного ототожнення понять Злочину. Склад злочину це юридичне поняття про суспільно-небезпечне діяння Суспільна небезпека є якістю злочину а не володіє нею Другою ознакою є протиправність “яка як і суспільна небезпека є якістю злочину. Суспільна небезпека утворює матеріальний зміст протиправності. Протиправність виступає як юридичне вираження суспільної небезпеки. Про-типравність порушення особою вимог кримінально-правової норми Склад злочину таким чином служить показником протиправності діяння. Наука кримінального права поділяє склад злочину на загальний, конкретний та родовий Загальний склад злочину, як уже зазначалось раніше є не законодавчим а теоретичними поняттям. Загальним склад є теоретичний узагальненням ознак притаманних всім без винятку конкретним складом злочину. Загальне поняття складу злочину виконує тільки науково-пізнавальну роль його існування дозволяє в загальному вигляді без зв’язку з тим чи іншим конкретним складом злочину піддіти науковому аналізу складові частини певних злочинів “виявити співвідношення складів злочинів, провести класифікацію складів і класифікацію ознак складів злочинів. Загальний склад злочину є науково, теоретичною базою конкретного складу злочину. Проте загальне поняття складу злочину згідно із скоєною природою не може виконувати ніякої іншої .крім науково-пізнавальної ролі. Щодо конкретних складів злочину, то вони утворюють систему Особливої частини Кримінального кодексу. Конкретний склад злочину-це юридичне поняття та юридичне визначення окремого злочину, всіх кого суттєвих ознак, що міститься в конкретній статті особливої частини Кримінального кодексу. Родовий склад злочину – це сукупність визначених кримінальний законом загальних юридичних ознак, які характеризують однорідну групу злочинів .Так наявність загальних ознак об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони кожного особливого небезпечного злочину проти держави дозволяє розглядати їх поза конкретними складами злочинів, аналогічно щодо військових, посадових, господарських і ряду інших злочинів. Поняття родового складу злочину (як і загального складу злочину) не відоме законодавству оскільки він як і загальний складі носить тільки теоретичний характер. З усього вищевказаного можна вивести визначення складу злочину. Склад злочину – це сукупність встановлених законом об’єктивних та суб’єктивних ознак що характеризують відповідне суспільне небезпечне діяння (дію або без дію), як злочин. Ознаки складу злочину встановлюються лише кримінальним законом, в якому іншому (законодавчому акті ознаки злочину міститися не можуть (крім випадків прямої безпосередньо визначених кримінальним законом, в так званих нормах із бланкетними диспозаціями, наприклад, ст.203 КК заборонені види підприємницької діяльності що визначаються в постановах Уряд в ст.295 КК правила безпеки руху затверджується Кабінетом Міністрів України). Постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.93р. N 1О94 “Про затвердження правил дорожнього руху”, правила дорожнього руху України. Вінниця, 1994р. Ці ознаки вибирають законодавцем не довільно. Вони органічно пов’язані з характером криміналізуючого діяння, слушно його суспільної небезпеки Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая о І в.ряд.ф.Г.Бурчак..К.:Наукова думка “1985..с.67. . Констроюючи склад законодавець, абстрагуючись від численних конкретних ознак “притаманних окремих злочинам ,відбирає і закріплює в диспозиції кримінально-правової норми лише ті, які притаманні всім суспільно небез-печним діянням певного виду. Ознаки “які властиві всім злочинам “утворюють загальний склад злочину. Оскільки кожен злочин посягає на певне” охоронюване правом благо (об’єкт злочину) здійснюється фізичною особою (суб’єкт злочину) шляхом певних суспільно небезпечних діянь (дією чи бездіяльністю які спричиняють шкоду об’єкту кримінально-правової охорони (об’єктивна сторона) при певному навмисному чи необережному психічному відношенні особи- це до свого діяння і його результату (суб’єктивна сторона) склад злочину повинен містити сукупність (систему)ознак, які характеризують ці елементи ніякі інші державні органі чи посадові особи не можуть видавати у головні закони а тому і не можуть (не правомочні)встановлювали ознаки складу злочину. Див.Коржанський М.Й. Вище сказана праця. С.90 А це означає, що визнавати ті чи інші суспільно небезпечні дії злочинами, можна лише тоді, коли ці дії містять всі ознаки складу злочину. Див.Уголовное право Украинской ССР на современной етапе. Часть общая. К.Наукова думка”1985..с.68г Склад злочину утворює лише певну кількість встановлення кримінальним законами ознак, тобто склад злочину може бути лише там і тоді “де і коли є певна сукупність ознак злочину які встановлено законом. Склад злочину це органічна єдність всіх його елементів. Значення діалектичної єдності елементів складу злочину як умови кримінальної відпо-відальності полягає в тому” що кожна з цих умов має значення саме по собі а виключно в зв’язку з всіма іншими .”Склад злочину також чином, являє собою замкнений ланцюг , в якому кожна ланка являється одною із необхідних умов кримінальної відповідальності встановленою обумовленою даним складом злочину. Брайнин Я.М.Уголовный закон й его применение. М. :Юрид.лит., 1967.с. 164 Діяння є суспільне небезпечним лише при Наявності всіх необхідних об’єктивних і суб’єктивних умов кримінальної відповідальності. Жодна з цих умов не може бути викинено із складу злочину без “того щоб це вплинуло на оцінку суспільної небезпеки і протиправною діяння в цілому. Відсутністю одного із таких елементів (ознак) незалежно від того, що він (характеризує) не дає підстав говорити про наявність складу злочину а відповідно і самого злочину. Див. Карпушин М.П.Дурляндский В.И. Уголовная ответственность й состав преступления.М. Юрид.лит.1974.С.165 Це правило закріплено в п.ч.ст.6 КПК України згідно з яких кримінальну справу не може бути порушено а порушена справа підлягає закриттю за відсутністю в діянні складу злочину. Тільки все сукупність встановлених кримінальним законам ознак може характеризувати певні суспільне небезпечні як злочин. Склад злочину являє собою єдність, взаємозв’язок і взаємозалежність його елементів”. Тарарухин С.Л. Квалификация преступлений в следственной й судебной практике К.Юринком 1995..с. 13. Для кращого розуміння складу значну потрібно детальніше розглянути кожний структурний елемент складу злочину визначити і вивчити основні ознаки, які входять до кожного елементу, і згідно науки кримінального права поділити дані ознаки на обов’язкові (основні) та Факультативні. Першим в структурі складу виділяють об’єкт злочину. Питання про об’єкт злочину не питання про об’єкт кримінального права (питання про те на що посягає злочин. Прав ель не визначення об’єкту злочин дає змогу точно визначити суспільну небезпеку злочину. Також правильне визначення об’єкту злочину має значення як для побудови особливої настиг Кримінального кодексу, так і для правильної класифікації злочинів. Що ж таке об’єкт злочину? Об’єктом злочину визначаються суспільні відносини , які прийняті під кримінальну правову охорону. Див.Тарарухин С.А.Вищевказана праця..с.89. Об’єкт – необхідний елемент любого злочину так, як злочинів, які ні на що не посягають, в принципі не і снує. Тривалий час в науці кримінального права поняття об’єкту злочину замінялося поняттям предмету злочину першим хто підійшов до розуміння о6мєкту злочину в сучасному контексті став професор. Таганцев. А чітке визначення об’єкту злочину дав А .А. Пінтковський і також довівшою відповідні елементи злочину” це і є його структурною основою. В свою чергу М.П.Карпушин і В.І.Курляндський зауважували, що коли мова йде про склад злочину можна і потрібно говорити сукупність певних встановлених законом ознак. Стосовно до таких понять, як об’єкт , суб’єкт объективна і суб’єктивна сторони злочину” обгрунтованим являється засто-сувати термін елемент, тобто складова частина цілого”. Вищевказана праця. с.70. Кузнецова Н.Ф.Преступление состав преступления, диспозиция уголовно-правовой норми..Вести. Моск.ун.та. Сер.Право 1967. N4. С .37 Отже все наведення свідчить, що склад злочину є єдиною ,необхідною законною достатньою підставою кримінальної відповідальності. В цьому полягає основне призначення складу злочину. Отже все наведене свідчить, що склад злочину є єдино” необхідною, законно” і достатньою підставою кримінальної відповідальності. В цьому полягає основне позначення складу злочину. В кримінальному праві склад злочину єдиний показник злочинів. Якщо діяння особи і інші характерні його ознаки описані в законі, якщо встановлення діяння і складу злочину приводить до висновку про відповідальність їх ознак, значить одержано відповідь на питання, чи здійснено злочин і який злочин здійснено. Тим самим забезпечується рівність всіх перед законом необхідна умова законності здійснення правосуддя в правовій державі. Піонтковський А.А. та Н.Ф.Кузнецова визначають склад злочину, як єдину підставу кримінальної відповідальності. Суспільною стороною складу злочину є те, що він являє собою внутрішній зміст суспільно-небезпечного діяння “сукупність тих ознак, які утворюють, складають (звідси склад) матеріальний зміст злочину. Інакше кажучи “склад злочину це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які утворюють внутрішній зміст суспільне небезпечного діянні, визначеного кримінально-правовою нормою злочинним. Склад злочину єдина , підстави кримінальної відповідальності”. Пионтковский А.А Предступление.. 13 кн.Курс советского уголовного права.Т.2.И. 1970. Склад злочину . є єдиною підставою кримінальної відповідальності, але звісно, його встановлення в діях особи що не вирішує питання про конкретний розмір покарання, що призначається винному судом”. Трайнин А.Н. Состав предступления по советскому уголовному праву М.: Госюриздат. 1951.С.45 Виходячи з визначення складу злочину кожний злочин – це діалектична єдність об’єктивного і суб’єктивного діяча і діяння. Проте в визначених рамках вказаної єдності для глибокого і легального вивчення злочину теорія кримінального права виділяє, його основі елементи об’єкт (суб’єкт) об’єктивну і суб’єктивну сторони злочину. Кожне юридичне поняття про той чи інший злочин інакше кажучи, склад злочину, відображає об’єктивно, існуючі елементи злочину що в свою чергу і дозволяє говорити про елементи (складові частини, що утворюють структуру складу злочину) складу злочину які характеризують об’єкт злочину об’єктивну та суб’єктивну сторони, злочину і об’єкт злочину. Склад злочину це сукупність суттєвих ознак злочину. Ознаки складу злочину відмінні особливості, які характеризують кожний з елементів злочину. Вони дозволяють виділити специфіку складів злочинів, їх різницю по характеру і ступені суспільної небезпеки діяння “а також відмінність злочинів від незлочинних правопорушень. Всі ознаки що використовуються законодавцем при описі конкретних складів якими в різнобарвними вони не були, завжди відносяться до відповідних елементів складу злочину. Визначеність ознак кожного складу злочину надає визначеності його елементам. Все те загальне ,чим володіють елементи злочину і відповідно оклади злочинів вивчається наукою кримінального права у вченні про склад злочину. Тут також досліджуються проблеми пов’язані з науковою класифікацією ознак складів злочинів. В особливій частині Кримінального кодексу на основі даних вчення про склад злочину вивчаються елементи і ознаки конкретних складів злочинів Деякі автори, зокрема А.Н.Трайнін вважають що не існує таких елементів складу злочину” як об’єктивна і суб’єктивна сторона складу злочину” В действительности имеются: елементи состава, характеризирующие субъективную сторону преступления (виновность, мотив, цель и др.), и елементи состава “характеризирующие объективную сторону (действие, причинная связь, последствия, время и место, совершения преступления и др.) Равным образом нет элемента состава субъекта преступления”. Субъект преступления, человек не является елементом состава хотя бы и основным. Єлементы состав в действительности являються лишь признаки характеризирующие или, точные ограничивающие круг субъектов могущих нести ответственость за конкретное преступление. Трайнин А.Н. Состав предступления по советскому уголовному праву М.: Госюриздат. 1951.С.45 Також не знайшли підтримки , спроби А.Н.Трайніна виділити за межі складу злочину в якості самостійних підстав відповідальності” причинний зв’язок і вину ” осудність і вимогу досягнення суб’єктом певного І визначеного в законі віку. Трайнин А.Н. Учение о составе предступления М. Юриздат. 1946. с.51 Позиція А.Н.Трайніна хоча саме він багато зробив для розробки даної проблеми) об’єктивно означала зруйнування загального поняття про склад злочину. Адже, фактично із складу злочину вилучається суб’єктивна сторона суб’єкт злочину та об’єктивна сторона, і залишався один об’єкт, що означало ліквідація вивчення складу злочину. Отже і теорія Трайліна не знайшла підтримки і в науці кримінального права так і залишились існувати чотири елементи складу злочину.
РОЗДІЛ ІII Структура складу злочину в науці кримінального права існує чотири елементи складу злочину. Як уже зазначалося до них належить: 1) об’єкт злочину; 2) об’єктивна сторона злочину; 3) суб’єкт злочину; 4) суб’єктивна сторона злочину; Склад – це структурне утворення. Завданням наука є чітка виділення, тих структурних одиниць які утворюють склад. “Взяті з живої дійсності, як результат абстрагуванню від конкретних суспільне небезпечних діянь”…ці структурні одиниці складу взаємодіють один з одним утворюючи певне ціле, яке відображає в диспозиції кримінально-правової норми реальну діалектичну єдність об’єктивного і суб’єктивного в поведінці особи, яка переступила заборону”. Уголовное право Украинской ССР на современом етапе. Ф.Г.Бурчак.. К.”Наукова думка,1985..с.69. На сьогоднішний час. в літератури не має однакової для визначення структурних одиниць які утворюють склад . Так склад визначається ї а)як система (сукупність) об’єктивних і суб’єктивних елементів і ознак; б) як “система об’єктивних і суб’єктивних ознак”; в) як “система об’єктивних і суб’єктивних елементів діяння і їх ознак. Елементи і ознаки в одному випадку розглядаються як такі що лежать на одному рівні” в другому як підпорядковані, в третьому ознаки ототожнюються з підсистемою. З цього приводу в вчених існують різні думки і погляди так В.Н.Кудрявцев писав “Щоб уникнути плутанини потрібно терміном “елемент ” позначити тільки чотири складові частини злочину, а стосовно до змісту складу використовувати слово “ознака” або “група ознак”. З такої точки зору склад містить чотири групи ознак, які характеризують можливість. Оскільки склад злочину – це ознаки, які характеризують суспільні відносини є об’єктом злочину і об’єкт злочину є висвітленням матеріальної ознаки злочину. Повертаючись до суспільних відносин слід зазначити, що під охорону кримінального закону беруться лише ті відносини в суспільстві посягання на які спричиняє найбільшу суспільну небезпеку. З цією метою в науці Кримінального права існують два терміни: криміналізація (процес включення відповідного об’єкту в сферу кримінальної охорони) і декриміналізація (виключення під кримінальної охорони певного о6″єкту). Об’єкт злочину – ті ознаки, які характеризують злочин з боку його суспільної спрямованості на заподіяння шкоди в сфері відповідних суспільних відносин що охороняється кримінальним законом. Ознаками об’єкту злочинами є: 1) важливість та цінність суспільних відносин, поставлених під охорону, кримінального закону; 2) тяжкість заподіяної злочином шкоди в сфері цих суспільних відносин; 3) предмет, матеріальна річ, злочинним шляхом на яку заподіюється сус-пільне небезпечно щодо в сфері тих суспільних відносин ,що існують з приводу цієї речі . Ці три ознаки є обов’язковими, ознаками об’єкта злочину (див.додаток): 1. Загальний об’єкт злочину . всі суспільні відносини прийняті під охорону кримінального права. 2. Родовий об’єкт злочину-сукупність однорідних суспільних відносин що охороняються кримінальним правом. 3. Видовий об’єкт злочину сукупність суспільних відносин одного виду, що охороняється кримінальним законом. 4. Безпосередній об’єкт злочину конкретне суспільне відношення в якому в процесі скоєння злочину з причинена чи могла бути спричинена шкода. Без посередній об’єкт поділяють на основний, додатковий, факультативні а) Основний безпосередній об’єкт – суспільні відносини, що зазначені в статті Кримінального кодексу, яким завдається шкода. б) Безпосередній додатковий .поруч з основним об’єктом порушуються або ставляться в небезпечну порушення інші суспільні відносини. в) факультативний безпосередній об’єкт це суспільні відносини, які заслуговують самостійної кримінально-правової охорони але при конструювань конкретного складу злочину не виділені в якості об”єкта злочину. Класифікація об’єктів злочинів дає змогу кращого їх вивчення, кращого використання даного поняття. За об’єктом злочину йде об’єктивна сторона складу злочину. Об’єктивна сторона складу злочину це те що можна реально відчути” сприйняти. Це зовнішня сторона злочину, що містить в собі небезпечне діянні (дію або бездію) злочинний наслідок та причинний зв’язок який зумовив настання наслідку в результаті вчинення діяння. З даного визначення (див.додаток) випливають ознаки об’єктивної сторони злочину: 1) Діяння (дія або бездія); 2) Причинний зв’язок; 3) Злочинний наслідок. Діяння поділяється на дію або бездію. а) дія суспільне значима поведінка особи, яка складається з певних рухів, жестів і т.ін., а також використання машин, механізмів, властивостей речовин, температури і т.ін. б) бездія – невиконання особою своїх юридичних обов’язків. Злочинний наслідок – наслідки “які надають характер суспільне небезпечної шкоди і мають вид порушення чи знищення суспільних відносин що охороняються кримінальним законом. Наслідки кваліфікуються по значенню заподіяної шкоди: а) фізична шкода; б) матеріальна шкода; в) моральна шкода; г) Порушення роботи зв’язку, транспорту; д) Порушення діяльності органів держави і ін. Причинний зв’язок це зв’язок між діянням та наслідком, коли діяння є об’єктивною умовою настання наслідку. “Причинний зв’язок виконує роль зв’язкової ланки між протиправними діяння і небезпечний наслідками що вже наступили результатами”. Тарарухин С.А. Вищевказана праця. С.93. Крім того до об’єктивної сторони складу злочину входять такі ознаки, як місце ,час, спосіб вчинення злочину обстановка вчинення, знаряддя злочину . Об’єктивна сторона складу злочину дає можливість розрішити близькі склади злочинів. Об’єкт і об’єктивна сторона є об’єктивними елементами складу злочину” До суб’єктивних елементів належить суб’єкт і суб’єктивна сторона окладу злочину. Суб’єкт злочину. Це ознаки ,які характеризують особу, що вчинила суспіль но небезпечне діяння. До таких ознак належать (див .додаток): 1) Фізична особа – тільки фізичні особи визначаються суб’єктами злочину, оскільки лише вони є кримінальне відповідальними. Проте визначення фізичної особи, як суб’єкта злочину в Кримінальному кодексі немає, однак суб’єктом злочину може бути тільки людина (згідно закону). 2) вік особи досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповідальність: загальна дієздатність з 16 років; виключна дієздатність з 14 років; особлива дієздатність з 18 років; 3) осудність здатність особи усвідомлювати та оцінювати суспільне значення своїх дій чи бездіяльності або керувати ними; 4. Спеціальні ознаки суб’єкта:* громадянство;* посадова особа;* військовослужбовець;* фах;* особливо небезпечний рецидивіст;* особа, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі;* особа, що лягає призову на строкову військову службу;* працівник транспорту;* член виборчої комісії;* родинні відносини (батьки, діти). Всі перелічені ознаки утворюють в своїй сукупності поняття суб’єкта
злочину, як елемента складу злочину останній елементом складу злочину є суб’єктивна сторона складу злочину. Суб’єктивна сторона це ознаки злочину ,які характеризують його із внутрішнього боку. До таких ознак належить (див. до даток): 1) умисел – вчинення злочину умисно. Визначення вчинення злочину умисно подано в ст. 2.1.1.2 Кримінального кодексу. “Злочин визнається вчиненим, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків Кримінальний кодекс України: Нормат.акти кримін..прав.значення (Авт. упоряд.М.І.Мельник, М.І.Хавронюк..К.: А.С.К.,1997. 2) необережність . вчинення злочину необережно. ст.25 Кримінального кодексу говорит