Народні пісні, думи та балади відображали події здебільшого героїчного характеру, підносили ідею патріотизму, оборони рідної землі. В них оспівані ратні подвиги, народна визвольна боротьба проти чужоземних нападників. У цих творах возвеличуються герої з народу, що захищають незалежність вітчизни, їхня мужність і сміливість, хоробрість і безстрашність, засуджується зрадництво і боягузтво. У баладі «Ой був у січі старий козак» розповідається про зрадника Саву Чалого:
Не схотів же той Сава козакам служити, Відклонився до ляшенків в Польщу паном жити.
А щоб поляки повірили йому, обдарували ласкою, почав він по степах ловити козаків-запорожців. Такого козаки не прощають, навіть рідний батько відвертається від сина, радить:
Мого сина ніхто з нас не вловить, Хіба Гнатко та Кравчина до себе підмовить.
Тяжко поплатився Сава за зраду, за бажання жити у розкоші, за багатство, куплене кров’ю співвітчизників, козаків-запорожців. Підняли його на три списи вгору і поклали на дубовій лаві:
Оце ж тобі, пане Саво, сукна-адамашки, Що ти нажив, вражий сину, з козацької ласки!
За нормами народної моралі, підступ і зрада — найбільший гріх, за який кожен мусить відповісти. Така людина має бути обов’язково покарана. Сава Чалий тяжко поплатився за свою слабкість і легкодухість, за бажання розбагатіти у будь-який спосіб, навіть шляхом зрадництва. Вважаю, що козаки зробили правильно, покаравши його, і захоплююсь батьком Сави. Як же йому важко було змиритися з думкою, що його син — зрадник, і самому посилати козаків, щоб вони йому помстилися.