Я живу в Росії, найбільшій країні у світі. І завдяки своїм розмірам, наша країна має дуже різноманітну природу. Починаючи від північних морів і тундри, закінчуючи Чорним морем і субтропіками південних міст
Але мені ближче всього природа середньої смуги Росії. Зелені ліси, широкі, нескінченні поля, блакитне небо – все це дуже торкає й пестить погляд. Мені подобається гуляти по молодому лісі, що поростив маленькими берізками, тонкими осиками. Збирати ягоди, гриби. Це відволікає від монотонних днів, якими наповнене існування в місті, де природа далеко, а людини оточують високі будинки й велика кількість автомобілів
Мені подобається відношення до рідної природи наших поетів – Пушкіна, Лермонтова, Єсеніна. Я також любуюся осінніми різнобарвними вбраннями, самотньою березою, що схилилася до землі, зимовими пейзажами. У всім, що пов’язане з рідною природою, відчувається щось нескінченне, вічне
Наші простори, я впевнений, ніде більше не зустрічаються. Вийшовши в поле літнім, свіжим ранком, оглядаючись на безкрайні простори, почуваєш якусь беззвітну радість, хочеться стрибати, співати, танцювати. Найбільше мені по вдачі літо з його дурманним заходом трав, довгими й барвистими заходами, співом птахів, трелями солов’я. Особливо приємно лягти в жаркий день у траву, закинути руки за голову й, лежачи на спині, дивитися на пропливаючі хмари, як вони міняються, зникають і знову з’являються з нізвідки.
Мені близька наша природа ще й тому, що тут, під лоном цих дерев і цього сонця росли великі письменники, поети, полководці, – наші предки. Я почуваю своє єднання з тими поколіннями людей, які писали своїми життями нашу історію. Я почуваю себе співпричетним цієї історії. А люди, історія й природа – невіддільні друг від друга. Саме природа впливає на характер, здатності, таланти людей. Ще Л. Гумилев у своїх теоріях приходив до таких висновків
И мій характер, як мені здається, ближче всього коштує до характерів по – справжньому російських людей, що виросли на цій землі. І як я не можу любити природу нашої країни, якщо я з дитинства вбрав її, гуляючи по цих лісах, слухаючи цих птахів, слухаючи цьому небу? Я із природою – це одне ціле. Тому що саме природа дала мені життя й дає мені її до цих пор