I. Тематика “багатостраждального” роману. (Олесь Гончар присвятив цей ро ман збереженню духовноi спадщини i культури, iсторичних святинь i укра iнськоi мови. Автор мрiє про духовнiсть особистостi й суспiльства, виступає проти обмеженостi чиновникiв.) II. Складне i загадкове явище в лiтературi. (Складним i загадковим називають лiтературознавцi образ Володьки Лободи. У працi “Собор у риштованнi” Єв ген Сверстюк писав: “Лобода Ї принципово новий характер у нашiй лiтературi: письменник вiдкрив людину-функцiю на гранi робота, вiльного вiд людських цiлей, позбавленого стiйких критерiiв”.) 1. “Лобода Ї це виплiд тоталiтарно-бюрократичноi системи…” (Володька Лобода с збiрним образом багатьох компартiйних керiвникiв. Все робить вiн з егоiстичними намiрами, бо хоче мати прихильнiсть вищих началь никiв, отримати якомога бiльше влади, за будь-що зробити кар’єру. Зара ди неi вiн здатний висушити озеро, на березi якого розташовано будинок металургiв, зруйнувати собор, яким милувалися вiками.) 2. Ставлення до батька. (Володька спочатку забирає батька iз Зачiплянки i перевозить до мiста. А потiм розлучившись з дружиною, вiдправляє його до будинку старих металургiв. Усi, хто знав Iзота Лободу, були незадоволенi вчинком Володьки. А старий батько вiдмовляється вiд сина: “Не батько я бiльше тобi! Вiднинi й вовiки. Чуєш? Нема в тебе батька!” Володьку стан батька не турбує, вiн боiться, щоб цей випадок не вплинув на його кар’єру.) 3. Володька i собор. (Для Володьки собор Ї пусте мiсце, тож i тримаєть ся безсторонньо. З лакейською вiдданiстю заглядає в очi начальства, щоб вгадати iх ставлення до собору. Взявши собор у риштовання, уявив себе генiєм, хизувався уявними заслугами. Володька
Ї бездушний кар’єрист, не випадково саме з його вини зникає охоронна табличка iз собору. Щоб досягти своєi мети, Лобода ладен був вчинити i не такий злочин.)
III. Актуальнiсть образу. (Саме через таких, як Володька Лобода, панують в Украiнi бездуховнiсть i браконьєрство, руйнування пам’яток культури i вiд мирання народних звичаiв та традицiй. Це через таких, як Володька Лобода, ми чужi в своiй краiнi, бо не знаємо анi iсторii Украiни, анi народного фоль клору, анi спiвучоi украiнськоi мови. Та вiк лободiв, я впевнена, недовгий.)