Ірина Ціборовська-Римарович, ст. наук, співробітник НБУВ, канд. іст. наук ТВОРИ ТЕОЛОГА-ЄЗУЇТА ГЕОРГІЯ ҐЕНГЕЛЯ (1657-1727) У ФОНДАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО: ІСТОРИКО-КНИГОЗНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИМІРНИКІВ Публікація присвячена історико-книгознавчому та джерелознавчому аналізу примірників видань праць відомого теолога-єзуїта Георгія Ґенгеля (1657-1727), які зберігаються у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Викладацька та адміністративна діяльність автора певний час була тісно пов’язана з Україною. Переважна більшість його праць вийшла з-під верстатів друкарні Львівського єзуїтьского колегіуму. Зібраний і опрацьований матеріал інформує про шляхи розповсюдження творів автора, частина яких має на своїх сторінках автографи письменника, їх побутування, конкретизує відомості про склад і зміст фондів низки бібліотек єзуїтських колегіумів на етнічних українських землях у XVIII ст. Георгій Ґенгель – помітна особистість в історії Ордену єзуїтів та Католицької Церкви на теренах Речі Посполитої XVIII ст. Письменник- полеміст, він залишив після себе 18 творів, скерованих проти догматів протестантизму на захист тези християнського віровчення про безсмертя душі. Теолог-єзуїт виступав з критикою доктрин лютеранства, цвінгліанства, янсенізму, кальвінізму й атеїзму. Він цікавився картузіянською філософією і виступав її опонентом. Його праці стали об’єктом вивчення сучасних теологів та філософів. В одній з них Г. Ґенгеля названо першим польським істориком атеїзму . Г. Ґенгель народився у Великій Польщі 4.04.1657 p., вступив до Товариства Ісуса в Кракові у 4.09.1673 p., висвячення пройшов тежу Кракові 1685 р. Помер у Калішу 15.12.1727 р. у віці 70 років. Був професором теології в єзуїтських колегіумах Львова, Ярослава, Любліна, ректором колегіумів у Сандомирі, ґданську. Кракові, Львові, Калішу [1,178; 6, VII/5,385]. Його праці видавалися в друкарнях єзуїтських колегіумів Браунсберга (Бранева), Праги, Каліша, а найбільше – Львова. 14 описаних у публікації прижиттєвих видань мають авторські присвяти 11 особам як духовного звання, так і світського. Без сумніву, автор був особисто знайомий із ними й контактував, виконуючи свої обов’язки на ввірених йому посадах. Присвяти були адресовані таким представникам духовенства, як львівському архібіскупові Янові Скарбку (“і” 1733) [4, VIII, 376], холмському біскупові, широко відомому свого часу проповіднику Янові Феліксу Шанявському (“f 1733) [4, VIII, 600; 2, XXIV, 548], куявському і померанському біскупові, визначному статистикові свого часу Костянтинові Феліціану Шанявському (f 1732) [4, XVIII, 600-601; 2, XXIV, 546-548], вармінському біскупові Теодорові Потоцькому, абатові Пеплинського монастиря Ордену цистерціанців Томі Франтішкові Чапському [4, III, 176], гнезненському каноніку Янові Голчинському, познанському кафедральному кантору Мацею Хелміцькому [4, III, 23]. Серед світських осіб присвяти одержали мальборзький воєвода Петро Кчевський (f 1722) [4,1, 219], полоцький воєвода Станіслав Денхоф (f 1728) [4,1, 189], хелмінський воєводаЯкоб Сигізмунд Рибінський (f 1725) [4, 214], жидачівський староста Ян Дідошицький. Біскупові Яну Феліксу Шанявському, каноніку Янові Голчинському та абатові Томі Франтішкові Чапському було присвячено по два видання. Мета цієї публікації – дати історико-книгознавчу характеристику примірникам його праць, що зберігаються нині у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі – НБУВ), прослідкувати на документальних джерелах шляхи їхнього розповсюдження, побутування, комплектування ними бібліотек єзуїтьських колегіумів, окреслити коло знайомств автора. Поштовхом до дослідження стало виявлення значної кількості примірників творів Г. Ґенгеля з дарчими записами автора та провенієнціями, які засвідчували приналежність книжок різним особам та інституціям. Такі випадки в евристичній роботі історика-книгознавця трапляються нечасто і є винятково цінним фактографічним матеріалом для гуманітарних досліджень. Документальними джерелами для публікації стали 47 примірників прижиттєвих видань творів Г. Ґенгеля з фондів НБУВ (Київ), а також один примірник, що зберігається у Державному архіві Волинської області (Луцьк), і один зберігається у Замку-Музеї у Ланьцуті (Польща). Ми включили останні два примірники в групу досліджуваних стародруків, оскільки значні частини книгозбірень, з яких вони походять, нині зберігаються у фондах НБУВ – це книгозбірні Луцького єзуїтського колегіуму та Тульчинської бібліотеки магнатів Потоцьких герба «Пилява». Окрім того, використано архівні документи, наукові каталоги стародруків, публікації книгознавчої та бібліотекознавчої тематики, які несуть інформацію про видання праць цього автора. У НБУВ з 47 стародруків 39 перебувають у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій (далі – ВІК), а 8 – у відділі стародруків та рідкісних видань (далі – ВСРВ). Серед книжкових колекцій ВІК примірники розподіляються таким чином: найбільша кількість примірників перебуває в колекції «Бібліотека Кременецького єзуїтського колегіуму» – 20 од. зб.; у колекції «Бібліотека Луцько-Житомирської діецезіальної семінарії» – 9 од. зб.; у колекції «Бібліотека Київського університету Св. Володимира», її структурній частині «Роки» – 4 од. зб.; у колекції «Бібліотека Київської духовної академії» – 3 од. зб.; по одній – у колекціях «Бібліотека Острозького єзуїтьского колегіуму», «Бібліотека Бердичівського монастиря босих кармелітів», «Родова бібліотека волинських шляхтичів Мікошевських герба «Домброва». Примірники генгелівських творів у ВСРВ зберігаються в колекції рідкісних видань 2-ї половини XVI -1 -ї чверті XIX ст., надрукованих латинським шрифтом. Виявлені примірники яскраво демонструють шляхи розповсюдження творів цього автора, а відтак розкривають шляхи комплектування монастирських книгозбірень, в першу чергу бібліотек єзуїтських колегіумів, віддзеркалюють коло знайомств автора. Поповненню книгозбірень єзуїтських осередків сприяли дари самих авторів-єзуїтів. Хоча орденські правила запобігали створенню єзуїтами особистих бібліотек, одначе в певних випадках дозволялося мати власні книжки. Головним джерелом посідання книжок були взаємні дари авторів- єзуїтів. Кожний автор прагнув подарувати свій новий твір орденському дому, в якому раніше працював, приятелям – братам по Ордену. Треба відмітити, що твори Г. Ґенгеля вийшли з-під верстатів єзуїтських друкарень, які постачали свою продукцію в першу чергу осередкам Товариства Ісуса. З досліджених стародруків в окрему групу можна виділити примірники з дарчими записами автора конкретним особам. Серед стародруків іменні дарчі записи Г. Ґенгеля мають чотири примірники. Всі адресати – члени Товариства Ісуса, які, без сумніву, були особисто знайомі з автором. Названу групу складають: Михайло Юрковський, який був професором риторики у Кам’янці на Поділлі (1712-13 pp.), Львові (1713-14 pp.), Ярославі (1714-15 pp.) [1, 256]; Антін Сяркевич – професор моральної теології в Ярославі (1713-14 pp.) і префект тамтешньої школи (1711-14 pp.) [1, 613]; Ян Канти Хоєцький – настоятель Кременецького єзуїтського колегіуму у 1724-30 pp., префект школи в Острозі (1730-31рр.) [1, 92];Якуб Соколенський (варіант прізвища – Соколинський) – професор риторики в Ярославі (1716-17 pp.), професор філософії і математики у Торунському (1719-20 pp.), Львівському (1721-23 pp.), Люблінському (1723-29 pp.) єзуїтських колегіумах, регенс діецезіальної семінарії в Любліні (1729-33 pp.) [1,631]. Проведений джерелознавчий аналіз провенієнцій описаних стародруків дає можливість просистематизувати стародруки, виділивши 5 груп. До першої групи відносимо примірники з дарчими записами автора конкретним особам – таких маємо 4 кн. До другої – примірники з дарчими записами автора конкретним інституціям – 9 кн. До третьої – примірники з провенієнціями, які констатують приналежність книжки конкретній установі, беручи до уваги не тільки записи, але й старі шифри бібліотек, – 29 кн.; до четвертої – з провенієнціями, які констатують приналежність книжки конкретній особі, не засвідчуючи дарування її авторм – 6 кн., до п’ятої – примірники без жодних провенієнцій – 1 кн. За архівними джерелами праці Г. Ґенгеля «Censura prophetiarum de Romanis Pontificibus…»(Львів, 1724) та «Gradus ad atheismum…»(Львів, 1724) знаходилися у фондах бібліотеки Вишневецького замку, якою володіли князь М. С. Вишневецький і представники роду Мнішків . «Censura prophetiarum de Romanis Pontificibus…» « (Львів, 1724) була і в бібліотеці Тульчинського палацу руського воєводи Станіслава ҐЦенсного Потоцького (1752-1805) . Твір Г. Ґенгеля про докази непорочного зачаття Пресвятої Богородиці «Vindiciae Marianae innocentiae per enervacionem propositionem…» (Львів, 1725) був у фонді родової книгозбірні шляхетського роду Мікошевських герба «Домброва». Тепер цей примірник зберігається в колекції В СРВ. За архівними документами, цей твір був і у бібліотеці Берестейського єзуїтського колегіуму . В названій монастирській книгозбірні знаходилися ще такі твори Г. Ґенгеля: «Admiranda Lutheri…» , «Censura prophetiarum de Roma Pontificibus …», «Gradus ad atheismum…», «Eversio atheismi…» , «Admiranda Jansinismi…» , «Defensio theologiae scholasticae…» , «Tractatus theologicus de judicio universali…». У теологічній Бібліотеці Bobolanum (Варшава) зберігається шість книжок Г. Ґенгеля з дарчими записами- присвятами автора членам Товариства Ісуса – Станіславові Попелю та Петру Томіцькому, настоятелю Красноставського осередку єзуїтів (ім’я не вказано), колегіумам у Любліні, Красноставі та Перемишлі [З, XXX, 266]. Станіслав Попель (1688-1760) виконував обов’язки професора філософії у Перемишльському єзуїтському колегіумі у 1722-25 pp. і Люблінському -у 1725-28 pp. Згодом він був обраний провінціалом на термін 1750-53 pp. [1, 529]. Петро Томіцький вступив до Ордену тільки у 1725 р. і на час дарування книжки був ченцем із невеликим стажем служіння в лавах Товариства Ісуса [1,696]. Провенієнції відомих примірників видань праць Г. Ґенгеля, які зберігаються нині у книгосховищах України, дають змогу документально встановити місця знаходження книжок у XVIII ст. і прослідкувати їхні шляхи впродовж XIX і XX ст. Аналіз зібраних даних про стародруки, які подають різні джерела, дає нам інформацію про їхнє розповсюдження у XVIII ст. Найбільша кількість примірників опинилася у монастирських книгозбірнях католицьких чернечих орденів: колегіумних бібліотеках Товариства Ісуса (Берестя, Красностав, Кременець, Луцьк, Люблін, Остріг, Перемишль, Полонне), бібліотеках монастирів Ордену тринітаріїв (Берестечко, Кам’янець, Теофіполь), Ордену бернардинів (Янів), Ордену босих кармелітів (Бердичів). Були вони також в бібліотеках греко-католицьких монастирів, зокрема, Полоцького василіянського монастиря. Знаходилися твори Г. Ґенгеля і в приватних шляхетських бібліотеках. Зокрема, у власності краківського каштеляна, князя Януша Антонія Вишневецького (1678-1741) та у бібліотеці його рідного брата великого гетьмана ВКЛ князя Михайла Серватія Вишневецького (1680-1744), в палацовій бібліотеці Тульчинського маєтку руського воєводи Станіслава ҐЦенсного Потоцького, в бібліотеці коменданта Кам’янецької фортеці, архітектора, нумізмата, бібліофіла Яна де Вітте (1709-1785). В бібліотеці шляхтича Станіслава Мікошевського, який був коморником Руського воєводства, мірничим і будівничим [8,141-142], зберігалися примірники трьох творів теолога-єзуїта. У XIX ст. примірники «осіли» у фондах бібліотек Київського університету Св. Володимира, Луцько-Житомирської діецезіальної семінарії, Київської духовної академії та Волинської православної духовної семінарії. До фондів НБУВ стародруки надійшли у 20-30-х pp. XX ст. у процесі активного формуваня бібліотечного фонду в складі фундаментальних бібліотек Київського університету св. Володимира, Луцько-Житомирської діецезіальної семінарії, Київської духовної академії, Волинської православної духовної семінарії. З метою унаочнення шляхів розповсюдження примірників укладено схему їхньої міграції. Подана в публікації схема міграції примірників праць Г. Ґенгеля ілюструє шлях кожного примірника з місця публікації до теперішнього місця зберігання. Міграція книжок відтворена за даними провенієнцій, а також за джерелами, які висвітлюють історію відповідних книгозбірень та інституцій. Тому в попримірниковому описі видань деякі населені пункти, введені до схеми, не згадуються. Схема складена за таким принципом: примірники згруповані за хронологічною ознакою – роками видань; по горизонталі: місце видання Браунсберг, Каліш, Львів, Прага; далі йдуть географічні назви місцевостей, де знаходилися примірики у минулому, розташовані у хронологічній послідовності «переїзду» книжок; сучасні місця зберігання Київ, Луцьк, Ланьцут; діючий бібліотечний шифр. По вертикалі примірники розташовані в абетковому порядку географічних назв – перших місць знаходження книжок. У випадках, коли було неможливо встановити місце знаходження стародрука, але було достеменно відоме ім’я власника книжки, воно подається у схемі в квадратних дужках. Схема говорить про те, що практично всі зафіксовані примірники книжок побутували на етнічних українських землях. Ми не внос ли до схеми міграції ті примірники, про які відомо тільки з документів, де констатується сам факт наявності книжки в конкретній книгозбірні і немає можливості оглянути їх de visu та одержати інформацію про власницькі записи на їхніх сторінках, а разом із тим і факти, необхідні для укладання задуманої схеми міграції книжок. Відомості про кожний примірник подаються у такій послідовності: бібліографічний опис видання, формат у частинах аркуша, кількісна характеристика, інформація про присвяту видання, бібліографічні відомості з посиланням на «Bibliografia polska» К. Есгрейхера (Краків, 1882- 1951; Т. 8-34) та каталог «Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні», укладений Я. Запаском та Я. Ісаєвичем (Львів, 1981,1984; Кн. 1-2), сучасне місце зберігання примірників цього видання в інших книгосховщах (при наявності відповідних відомостей). У реєстрі кожний примірник має літерне позначення за українською абеткою. Примірники одного видання розташовані в такій послідовності: спочатку примірники, що зберігаються у ВСРВ у порядку зростання розстановочних шифрів; потім – примірники, що зберігаються у ВІК, починаючи з колекції, де є найбільше примірників, в межах однієї колекції – в порядку зростання розстановочних шифрів. Провенієнції кожного примірника подаються в хронологічній послідовності. Тексти записів передаються зі збереженням орфографії та пунктуації оригіналу. Якщо не вдалося прочитати якесь слово чи розшифрувати абревіатуру, або текст виявився нечитабельним через пошкодження, – у квадратних дужках проставлялася трикрапка. Скорочені слова у записах розкриваються і подаються у квадратних дужках. Закінчення рядків позначається однією похилою лінією. Після оригінального тексту подається український переклад записів, зроблених латинською та польською мовами за діючим правописом української мови. Після тексту і перекладу в квадратних дужках подається місце знаходження провенієнції у книжці і приблизне її датування, якщо в оригіналі відсутня дата. Далі йде історичний коментар до провенієнції, який висвітлює побутування конкретного примірника. Потім – стислий опис оправи з викладом її характерних особливостей і її розмір у сантиметрах. Завершує інформацію про примірник сучасний бібліотечний шифр. Схема міграції примірників творів Г. Ґенгеля Львів —> Житомир —> Київ – Armar 6-79 Львів —> Остріг —> Аннополь —> Кременець —> Житомир —> Київ – In. 2336(1) Львів —> [Михайло Юрковський] —> Кам’янець —> Київ – In. 2337 Львів ->¦ Полоцьк ->¦ Київ – DII6/293 Львів —> [Антін Сяркевич] —> Кременець —> Київ – S. І. 551 Прага —> Остріг —> Аннополь —> Кременець —> Житомир —> Київ – In. 2336 (2) Прага —> Теофіполь —> Луцьк —> Житомир —> Київ – Armar XVII-595 Прага ->¦ Кременець ->¦ Київ – S. І. 552 Браунсберг ->¦ Варшава ->¦ Берестя ->¦ Дорогичин ->¦ Київ -1855-707 Браунсберг —> Полонне —> Житомир —> Київ – In. 2334 Браунсберг —> [Емілій Ленвицький ?] —> Теофіполь —> Луцьк —> Житомир —> Київ – Armar 5-105 Браунсберг —> Берестя —> Дорогичин Київ -1855-809 Браунсберг —> Остріт Аннополь —> Кременець Житомир —> Київ – In. 2338 Браунсберг —> [Януш Антоній Вишневецький] —> Кременець —> Київ – S. J. 563 (інв. 2886045) Браунсберг ->¦ Кременець Київ – S. J. 563 (інв. 2886049) Браунсберг —> Янів —> Житомир Київ – Armar 7/ № 175 Прага —> Кременець —> Київ – S. J. 530 Львів —> Берестечко —> Луцьк Житомир Київ – Armar 6/№ 144 Львів —> Берестя Дорогичин —> Київ – 1855-919 Львів —> Берестя Дорогичин Київ – 1855-522 Львів Житомир Київ – Armar VI-144 (інв. 2961919) Львів —> Кам’янець —> Тульчин —> Париж —> Ланьцут – SD 322 Львів —> Остріг Аннополь —> Кременець Житомир Київ – In. 2335 Львів —> [Олександр Матей Дзєвятинський] —> Кременець —> Київ – S. J. 533 Львів —> Кременець —> Київ – S. J. 535 1 Львів —> Кременець Київ – S. J. 535 2 Львів Кременець Київ – S. J. 563 (інв.2886048) Львів Кременець Київ – S. J. 563 (інв. 2886047) Львів ->¦ Люблін ->¦ Кременець ->¦ Київ – S. J. 563 (інв. 2886046) Львів ->¦ Кременець ->¦ Київ – S. J. 563 (інв. 2886050) Львів —> [Станіслав Мікошевський] —> [Я. Мєшковський] —> Луцьк —> Житомир —> Київ – Armar А-5 8 Львів —> Кременець Київ – S. J. 527 (2) Львів Кременець Київ – S. J. 546 (інв. 2886027) Львів —> Кременець —> Київ – S. J. 548 Львів —> Кременець —> Київ – S. J. 568 Львів Кременець Київ – S. J. 571і (інв. 2886064) Львів Кременець Київ – S. J. 5712 (інв. 2886062) Львів —> Луцьк – № 177 Львів ->¦ [Деодат Яхименський] ->¦ [Мильча]? Київ – В XV 8/295 Львів —> [Станіслав Мікошевський ]—>¦ Трусилівка —> Кременець —> Київ -In. 1471 Львів —> Остріг Аннополь —> Кременець Житомир Київ – In. 23 3 9 Львів —> Остріг —> Аннополь —> Кременець Житомир —> Київ – №728 Львів ->¦ Полоцьк Київ – DII12/686 Каліш —> [Станіслав Мікошевський] —> [Франтішек Мікошевський] —> Трусилівка —> Кременець —>Київ – Coll. Mikosz. 192 Каліш —> Люблін —> Бердичів Київ – Берд. 3880 Каліш —> Кременець —> Київ – S. І. 527 (1) Каліш —> Кременець —> Київ – S. І. 527 (2) Каліш —> [отець Леон] —> Теофіполь Луцьк —> Житомир Київ – Armar 5-104 Каліш —> [отець Леон] —> Теофіполь Луцьк Житомир —> Київ – Armar 5-103 Gengell, Georgius. Admiranda Jansenismi tribus exposita tractatibus… – Brunsbergae [Braunsberg]: Typis Collegii Societatis Jesu, 1715; 4°; [4] f., 252 p., [4] f. Присвята вармінському біскупові Теодору Потоцькому. Estr. 17,92. Примірника: Провенієнції: «Pro Collegio Societati lesu fundato ab Ill[ustri]ss[i]mo Lubomerscio / succa[m]erario / Regni, conscribit Auctor / 1716. 8 Nou[embri]». («Для колегіуму Товариства Ісуса, фундованому коронним підкоморієм ясновельможним Любомирським, записав Автор. Року 1716 8 листопада»). [Рукоп. XVIII ст.; форзац]. «Z Biblioteki Szkoly Zytomierskiey». («З бібліотеки Житомирської школи»), [Рукоп. XIX ст. Тит.] Г Ґенгель подарував книжку Місії отців єзуїтів у Полонному. Постійний місійний осередок Ордену єзуїтів тут був уфондований на кошти коронного підкоморія князя Сжи Домініка Любомирського у 1718 р. У 1717-1754 pp. Місійний дім підпорядковувався Острозькому єзуїтському колегіуму, а в 1754-1773 pp. – Житомирській резиденції Товариства Ісуса. Після касації Ордену єзуїтів книжка з бібліотеки Місії у Полонному влилася до бібліотеки Житомирської резиденції, чотирирічна школа якої перейшла у відомство Едукаційної Комісїі. Про це оповідає друга провенієнція стародрука. [1,528]. (BonieckiA. Herbarzpolski. -Warszawa, 1912.-Т. 15. – 76.). У 20-х pp. XX ст. книжка опинилася в бібліотеці Волинського музею і в 30-х pp. XX ст. в її складі була передана у фонди Всенародної Бібліотеки України при УАН (далі – ВБУ, тепер – НБУВ). Оправа: дерев’яні дошки, обклеєні помаранчевим папером з рослинним орнаментом; корінець шкіряний з бинтами. 15 х 18,8 см. ВСРВ, In. 2334. Примірник б: Провенієнції: «Terragio Soc[ietatis] Jesu Polonae Varsaviensi inscribit Auctor». («Осередку Польської провінції Товариства Ісуса у Варшаві підписав Автор»). [Н. п. 1727р.;рукоп.]. «№ 1136. Изъ библіотеки Дрогочинского училища. Второй экземпляр». [XIXст.; рукоп.; форзац]. За адміністративно-територіальним устроєм Ордену єзуїтів Варшава входила до Литовської провінції Ордену. В першій половині XVII ст. великий коронний маршалок Лукаш Опалінський записав колегіуму єзуїтів у Раві Мазовецькій, який входив до Польської провінції Товариства Ісуса, дім у Варшаві, щоб отці єзуїти Корони мали місце для помешкання у столиці. Напевно, саме для цього дому і подарував свою книжку Г. Ґенгель. Потім книжка пройшла шлях через Берестя і Дорогичин до Києва. Оправа: дошки, обклеєні рожевим папером із золотим рослинним орнаментом; корінець шкіряний, дуже пошкоджений. На корінці – паперова наліпка зі старим шифром «279». Обріз крапчастий, синій. 16 X 19,5 см. ВІК, 1855-707 Примірник в: Провенієнції: «ExlibrisEmiliani [Len]wicky [?]». («З книжок ЕміліанаЛенвицького»). [Форзац, тит.; рукоп. XVTII ст.]. Запис повторено на титульному аркуші. «Conventus Theophilopol[iensis] / Ord[inis] S[anctissi]mae Trinitatis». («Теофіпольського монастиря Ордену тринітаріїв»), [Зв. тит.; рукоп.; ХУІП ст.]. Овальний штамп бібліотеки Луцько-Житомирської діецезіальної семінарії з написом латинською мовою: «Sigillum Bibliothecae Seminarii Luceor-Zytomeriensis» [Тит.; XIXст.]. Книжка спочатку належала Емілію Ленвицькому. Потім вона стала власністю Теофіпольського монастиря Ордену тринітаріїв. Коронна хорунжина Теофіла з Сенявських Яблоновська (“і” 1754) 1741 р. у своєму володінні на Волині, містечку Теофіполь (тепер райцентр Хмельницької обл.), в яке перейменувала у 1740 р. Човган (Камінь, Камінь Човганський), уфундувалатринітарський монастир [5,285]. 31761 р. Теофіполем володіли Сапіги (Slownik geograficzny. – Warszawa, 1892. – Т. 12. – S. 298). Після польського повстання 1830-31 pp. монастир і школу при ньому було закрито, монасирські маєтки конфісковано, монастирських селян переведено в розряд державних . Найвірогідніше, що ченці-тринітарії з Теофіполя прийшли до Луцька, до найбільшого і найближчого орденського осередку, забравши з собою книжки, які після закриття Луцького тринітарського монастиря влилися до бібліотеки Луцько-Житомирської діецезіальної семінарії. Потім із фондами стародруків Волинського музею книжки потрапили до ВБУ у Київ. Оправа: дошки, обклеєні брунатним папером вишневого кольору з золотим рослинним орнаментом, корінець шкіряний з бинтами і паперовою наліпкою з шифром семінарії, пошкоджений. Обріз фарбований. 15 х 18,5 см. ВІК, Armar 5-105. Gengell, Georgius. Admiranda Lutheri tribus exposita tractatibus. In primo: Exponuntur et discutiuntur aliqua dicta et facta, Lutherum concernentia, quae ab ejus affectis, inter Admiranda reponi solent. In secundo: Exponunter vere Admiranda Lutheri mendacia, atque Convicia lata in SS. Patres, Sacra Concilia, S. Moysen, et libros Scripturae Sacrae. Item Admiranda ejus superbia, et maledicentia. In tertio: Tractatum demum, admirandi errores contenti turn in Lutheri Doctrina, turn in ejusdem Doctrinae Confirmatione, turn in datis ab eo variorum Casuum Resolutionibus, exponuntur. – Pragae [Praha]: Typis Universit. Carolo-Ferdinandeae, in Collegio Soc. Jesu ad S. Clem.; per Joachimum Joannem Kamenicky factorem, 1714; 4°; [6] f., 114 p., [4] f. Присвята мальборзькому воєводі Петрові Кчевському. Estr. 19,91-92. Примірника: Провенієнції: «Residentiae Cremenecensis S[ocietatis] I[esu]». («Кременецької резиденції Товариства Ісуса»). [Рукоп. XVIII ст.; тит.]. Овальний чорний штамп бібліотеки Київського універстету Св. Володимира з написом латинською мовою: «BIBLIOTHECA UNIVERSITATIS ST. VLADIMIRI». [XIXст.; зв. тит.]. Примірник належав бібліотеці Кременецького єзуїтського колегіуму. Після скасування Товариства Ісуса у 1773 р. книгозбірня Колегіуму стала складовою бібліотеки Волинської гімназії у Кремінці (з 1819р. -Волинського ліцею). У 1834 р. бібліотека Волинського ліцею, а в її складі і книжки кременецьких єзуїтів, надійшла до Київського університету св. Володимира. У 1927 р. згідно з постановою колегії Народного комісаріату освіти УСРР від 2 серпня 1926 р. фундаментальна бібліотека Університету Св. Володимира була передана ВБУ Такий шлях з Кременця до Києва пройшли всі примірники бібліотеки кременецьких отців єзуїтів. Оправа: кришки – картон, обклеєний фіолетовим папером з золотим рослинним орнаментом; корінець шкіряний з бинтами, двома паперовами наліпками: одна – з назвою книжки, інша – зі старими шифрами «46», «672». На форзаці старі шифри: «188 S. J.» (червоним чорнилом), «552». 15 х 18,3 см. ВПС, S. J. 552. Gengell, Georgius. Admiranda Zvingli et Calvini tribus exposita traetatibus. In primo: Admirandus praeceptor Zvingli, item admirande erronea ejus Doctrina, et Prophetia, exponuntur ac discutiuntur. In secundo: Exponuntur Admiranda Calvini mendacia, Admiranda item ejus superbia, maledicentia, et impietas, Admirandeque erronea ejus Gesta. In tertio: Tractatum demum, Ad mi rand і errores Calvini, turn in ejus Doctrina fidei: turn in datis ab eo variorum Casuum Resolutionibus contenti, exponuntur et refelluntur. – Pragae [Praha]: Typis Universit. Carolo-Ferdinandeae, in Collegio Soc. Jesu ad S. Clem., per Joachimum Joannem Kamenicky factorem, 1717; 4°; [6]f., 131 p., [5] p. Присвята хелмінському воєводі Якобу Сигізмунду Рибінському. Estr. 17,92. Примірника: Провенієнції: «Residentiae Cremene/censis Societatis Jesu». («Кременецької резиденції Товариства Ісуса»). [Рукоп.; XVIII ст.; тит.]. Овальний чорний штамп бібліотеки Київського університету Св. Володимира з написом «BIBLIOTHECA UNIVERSITATIS ST. VLADIMIRI». [XIXст.; зв. тит.]. Примірник з бібліотеки Кременецького єзуїтського колегіуму. Оправа: кришки – картон, обклеєний папером вишневого кольору з золотим рослинним орнаментом; корінець шкіряний, пошкоджений; на корінці паперова наліпка зі старими шифрами: «24» і «630»; обріз крапчастий, синій. На форзаці старі шифри: «189 S. J.» (червоним чорнилом) і «530». 15,4 х 19,5 см. ВПС. S. J. 530. Gengell, Georgius. Censura prophetiarum de Romanis Pontificibus quaestionibus multifariis illustrata et comprehensa. – Leopoli [Львів]: Typis Collegii Sicietatis Jesu, 1724; 4°; [8] f.,128 p., [2] f. Присвята львівському архібіскупові Янові Скарбку. Estr. 17,92. ЗІ№ 1022: НБУВ, ЛБАЦХНБ, Наукова бібліотека у Пряшеві, бібліотека ПАН у Курнику. Примірника: Провенієнції: 1) «Collegio Ostrogiensis Soc[ietatis] J[esu] inscribit Auctor». («Острозькому колегіуму Товариства Ісуса підписав Автор»). [Н. п. 1727 p.; тит.; рукоп. XVIII ст.]. Книжка була подарована автором Острозькому єзуїтському колегіуму, який був заснований у 1624 р. Ганною Алоїзою Ходкевичевою з Острозьких (1600-1654) – правнучкою благовірного князя Василя Костянтина Острозького (1526-1608), дружиною віденського воєводи, гетьмана ВКЛ Яна Кароля Ходкевича. Після касації Товариства Ісуса у 1773 р. Едукаційна Комісія віддала будинок і бібліотеку колегіуму Орденові василіян. Після третього поділу Речі Посполитої у 1795 р. отців василіян з Острога було переведено до Гощі, а будівлю віддано православному духовенству. У приміщенні колишнього єзуїтського колегіуму 14 травня 1796 р. було відкрито Волинську православну духовну семінарію. До її бібліотеки влилася книгозбірня єзуїтського колегіуму. Далі доля книжок була пов’язана з долею бібліотеки Волинської православної духовної семінарії, і разом з бібліотекою семінарії вони переїжджали по Україні. У 1796-1825 pp. семінарська бібліотека перебувала в Острозі, 1825-1836 pp. – в Аннополі, 1836-1901 pp. – у Кремінці, з 1901 р. -у Житомирі. Після Жовтневої революції 1917 р. бібліотека Волинської православної духовної семінарії була передана до ВБУ. (Храневич К. Скитальческая судьба Волынской семинарии (1796-1896)//Киевская старина. – 1896. – Т. 53. – С. 225-248). Такий шлях від Острога до Киева пройшли книжки бібліотеки Острозького єзуїтського колегіуму. Оправа: шкіряна; кришки – картон, обтягнутий темно-брунатною шкірою; на кришках лінійна рамка сліпого тиснення; обріз крапчастий, синій. 15 х 18,5 см. На форзаці старі шифри і записи: «№725 н. к. /Экз. 1-й», «34», «14» [закреслено], «п. 23 / Tax. /Zii. 1 /gr. 9». ВСРВ, In. 2335. Примірник б: Провенієнції: «R[everen]do Patri Dziewiatynski Soc[ietatis] Jesu». («Достойному отцю Дзєвятинському, члену Товариства Ісуса»). [Рукоп.; XVIII ст.; тит.]. Овальний чорний штамп бібліотеки Київського університету Св. Володимира з написом латинською мовою «BIBLIOTHECA UNIVERSITATIS ST. VLADIMIRI». [XIXст.; зв. тит.]. Примірник походить з бібліотеки Кременецького єзуїтського колегіуму. Книжку було подаровано невстановленою особою Олександрові Матею Дзєвятинському (22.04.1700-12.03.1742), члену Товариства Ісуса, який був професором моральної теології в Острозькому колегіумі у 1733-34 pp., префектом школи у Кремінці у 1736-37 pp., префектом школи у Луцьку в 1738-39 pp. [1, 142]. Теоретично книжка могла бути подарована О. М. Дзєвятинському в Острозі. Власник книжки міг одержати її у подарунок під час свого перебування у Кремінці чи привезти її до Кремінця із собою та залишити в кременецькій бібліотеці. Примірник розділив долю колегіумної книгозбірні. Оправа: кришки – картон, обклеєний золотавим папером з квітковим орнаментом; корінець шкіряний з паперовою наліпкою зі старими шифрами «27» та «653». Обріз крапчастий, синій. На форзаці старі шифри: «191 S. J.» (червоним чорнилом) та«533». 15,5 х 19 см. ВПС, S. J. 533. Примірник в: Провенієнції: «Inscriptus Residentiae Cremenecensi Societatis Jesu». («Підписана Кременецькій резиденції Товариства Ісуса»). [Рукоп. XVIII ст.; форзац]. Овальний чорний штамп бібліотеки Київського університету Св. Володимира з написом латинською мовою «BIBLIOTHECA UNIVERSITATIS ST. VLADIMIRI». [XIXст.; зв.тит.]. Примірник походить із книгозбірні Кременецького єзуїтського колегіуму. Оправа: півшкіряна; кришки – картон, обклеєний крапчастим синім папером; корінець з бинтами; на корінці паперова наліпка зі шифром «656»; на форзаці старі шифри: «192 S. J.» (червоним чорнилом), «535». Обріз крапчастий синій. 15×19 см. ВПС, S. J. 535 1 (інв. 2886014). Примірник г: Примірник походить із книгозбірні Кременецького єзуїтського колегіуму. Без провенієнцій. Оправа: кришки – картон, обклеєний світло-рожевим «мармуровим» папером; корінець із світлої шкіри з бинтами. На корінці паперова наліпка з старими шифрами «37», «663». На форзаці старі шифри: «192 S. J.» (червонимчорнилом), «535». 16×18,7см. ВПС, S. J. 535 2. (інв. 2886015). Примірник д: без титульного аркуша. Провенієнції: «Bresten[sis] Coll[egii] Soc[ietatis] J[esu]». («Берестейського колегіуму Товариства Ісуса»). [Рукоп. XVIII ст.; тит.]. «№ 1227. Изъ библиотеки Дрогиченскогоучилища». [Рукоп. XIX ст.; тит., форзац]. Стародрук належав Берестейському єзуїтському колегіуму. Осередок Товариства Ісуса у Бересті був заснований за ініціативою луцького біскупа Андрія Липського (1617-1622) на кошти канцлераВКЛ Лева Саггіги (1557- 1633). Доля книгозбірні колегіуму склалася так. Після касації Товариства Ісуса 1773 р. рухоме і нерухоме майно Берестейського колегіуму було передано місцевим отцям василіянам, чий монастир і школа функціонували до 1831 р. Після закриття василіанського монастиря книжки поєзуїтської бібліотеки перейшли у власність Берестейського повітового дворянського училища. З останнього їх за каталогом було передано до Дорогичинського повітового дворянського училища (Білостоцька обл.). У 1851 р. до Київського університету Св. Володимира надійшла від попечителя Віденського навчального округу пропозиція безкоштовно передати книжки берестейських єзуїтів для Університетської бібліотеки, оскільки вони не потрібні для навчальної програми повітового училища. Книжки були надіслані до Києва впродовж 1852 р. (ДАК, ф. 16, оп. 290, спр. 168,66 арк.; Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба: Гродненская губерния / сост. П. Бобровский. -Спб, 1863. -Ч. 2. -С. 476, 481,483-84,977-78). У 1927р. за постановою колегії Народного комісаріату освіти УСРР від 2 серпня 1926 p. фундаментальна бібліотека Університету Св. Володимира і книжки стуцентського відділу, загальною кількість 500 тис. томів, були передані ВБУ Серед переданих книжок були й стародруки Берестейського єзуїтського колегіуму. Оправа: півшкіряна; кришки – картон, обклеєний «мармуровим» папером у синьо-брунатних кольорах; корінець і нарижники шкіряні; обріз крапчастий брунатний. 14,5 X 18,5 см. ВПС, 1855-919 (інв. 207732). Примірник е: Провенієнції: «456. Ex libris Stanislai Mikoszewski» («456. З книг Станіслава Мікошевського»). [Рукоп.; І половинаXVIII ст.; форзац]; «Ех libris Stanislai Mikoszewski. / Emptus his liber – f. 4. / Connotatus in Catalogu[s] libror[um] 1734 A[nno]» («З книг Станіслава Мікошевського. Ця книжка куплена за 4 флорена. Записана до каталогу книжок 1734 року»),