“СУЧАСНА СИСТЕМА ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ”.
І. НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА МЕТА 1. Перевірити і закріпити знання студентів по наданню медичної допомоги, її видах, місцю надання. 2. Удосконалення набутих студентами знань в використанні медичного оснащення санітара, санітарного інструктора, фельдшера. 3. Вивчення і практичне засвоєння правил користування індиві-дуальними засобами медичного захисту /АІ-1М, ІПП, ІНН-8.10/. 4. Зрозуміти і засвоїти суть сучасної системи ЛЕЗ, організацію проведення медичного сортування і організацію медичної евакуації. ІІ. ЧАС ПРОВЕДЕННЯ: 4 години ІІІ. МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: семінарське заняття, 2 години практичне заняття Навчальний клас. ІV. НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ а) Література: 1. “Основи організації медичного забезпечення військ”., М.. 1969 р. ст.57-83 2. “Надання першої медичної допомоги, збір та евакуація поранених з поля бою”. М., 1977р. ст. 182-206. 3. “Військово-медична підготовка”. М., 1984р. ст. 80-99. 4. ” Лікувально-евакуаційні заходи”. Донецьк, 1990 р. б) Таблиці і плакати: 1. Розміщення, завантаження поранених у автомобілях ГАЗ-69, УАЗ-469 – 1 прим. 2. Санітарно-транспортні частини – 1 прим. 3. Витягування, винесення і переправлення поранених у горах -1 прим. 4. Витягування поранених з важкодоступних місць – 1 прим. 5. Організаційна структура МПП, його завдання, оснащення – 1 прим. 6. Функціональні підрозділи МПП – 1 прим. 7. Лікувально-евакуаційні установи фронту – 1 прим. в) Технічні засоби навчання; Сумка санітара – 1 од. Сумка медична військова – 1 од. Комплект польовий фельдшерський – 1 к-т Лямка медична носилочна – 1 од. Засоби індивідуального медичного захисту ( АІ, ІПП, ІПП-8) – 1 од. Дихальні прилади: ДП-2 – 1 од. 1-2 – 1 од. КІ-4 – 1 од.
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ семінарського заняття № 1 ВСТУП 1. Поняття і зміст лікувально-евакуаційних заходів. 2. Головні етапи розвитку системи лікувально-евакуаційного забезпечення. 3. Зміст сучасної системи лікувально-евакуаційних заходів, її загально-визначні принципи. 4. Поняття про етап медичної евакуації. Завдання, які він виконує. Принципова схема розгортання. 5. Види і обсяг медичної допомоги. В и с н о в к и. НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ семінарського заняття № 2 ВСТУП 1. Значення своєчасності, послідовності, спадковості в організації надання медичної допомоги пораненим і хворим. 2. Медичне сортування, визначення поняття, його завдання, організація медичного сортування поранених і хворих. 3. Медична евакуація, визначення поняття, її мета і призначення. Санітарно-транспортні засоби, які використовуються для евакуації поранених і хворих. 4. Особливості організації і проведення лікувально-евакуаційних заходів при ліквідації наслідків застосування засобів масового ураження. В и с н о в к и. | -5хв. -15хв. -20хв. -15хв. -20хв. -5хв. НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ Практичного заняття № 1 ВСТУП 1. Заходи першої медичної допомоги 2. Заходи долікарської допомоги 3. Заходи і лікарської допомоги 4. Заходи кваліфікованої допомоги 5. Проведення медичного сортування по імітаційним талонам В и с н о в к и | -5хв. -10хв. -5хв. -10хв. -15хв. -30хв. -5хв.
Лікувально-евакуаційні заходи є важливою складовою частиною медичного забезпечення бойових дій. Лікувально-евакуаційні заходи складаються з : – найшвидшого надання пораненим і хворим першої медичної допомоги, винесення і вивезення їх з полю бою, вогнищ ураження; – своєчасного надання медичної допомоги у встановленому обсязі; – лікування поранених і хворих, які не підлягають евакуації за легкістю поранення або захворювання; – підготовку поранених і хворих до евакуації або до передачі на місці у лікувальні заклади; При організації лікувально-евакуаційних заходів передбачається; – доцільне розташування частин і підрозділів медичної служби, чітке визначення їх завдань і об’єму надаваємої ними медичної допомоги; – організація їх маневру та взаємодії під час бою. Головні етапи розвитку системи ЛЕЗ: 1-етап – максимальне можливе наближення кваліфікованої медичної допомоги до поранених в поєднанні з лікуванням і евакуацією (В.А.Опель – 1916 р.). 2-етап – перебудова системи етапного лікування на основі евакуації поранених і хворих за призначенням (Б.К. Леонардов, 1931 р.) 3-етап – створення мережі спеціалізованих лікувальних закладів (Е.І.Смірнов, 1939-40 роки ). 4-етап – послідовне розгортання медичних пунктів і лікувальних закладів з фронту у тил (1941-1945р.р.). 5-етап – широке застосування авіаційного транспорту з метою удосконалення порядку евакуації за призначенням. 6-етап – раціональне, чітке будування евакуації поранених і хворих та їх розподіл по спеціалізованим лікувальним закладом госпітальних баз. Суттю сучасної системи ЛЕЗ є максимальне наближення сил і засобів медичної служби до районів і рубежів виникнення масових санітарних втрат для проведення лікувально-евакуаційних заходів, які забезпечують досягнення найбільш сприятливих результатів в умовах конкретної обстановки. Реалізація системи етапного лікування поранених і хворих з евакуацією за призначенням, потребує дотримання таких основних принципів; – приближення сил і засобів медичної служби до районів (рубежів) виникнення найбільш санітарних втрат з метою проведення у максимально обмежений час основних лікувально-евакуаційних заходів; – створення необхідного угрупування сил і засобів медичної служби у напрямку головного удару військ, своєчасного їх висунен-ня і розгортання у призначених районах, постійній готовності медичних підрозділів, частин і закладів до здійснення лікувально-евакуаційних заходів при ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження. – диференційований підхід до визначення об’єму медичної допомоги, виходячи з оперативної і медичної обстановки, для досягнення оптимальних результатів підпорядкованими силами і засобами;
– організація евакуації за межі фронту поранених і хворих, які потребують тривалого лікування і не підлягають поверненню до лав Збройних Сил. Таким чином, зміст системи етапного лікування з евакуацією за призначенням, складається із своєчасного проведення послідовних і прийнятих лікувальних заходів на етапах медичної евакуації у поєднанні з евакуацією поранених і хворих, у спеціалізовані лікувальні заклади за медичними показниками згідно з конкретними умовами. 4. Медична допомога пораненим і хворим (крім першої медичної долікарської допомоги) і їх лікування здійснюється на медичних пунктах і в лікувальних установах, розгорнутих, як правило в певній послідовності від фронту в тил і отримавших назву етапів медичної евакуації. Під етапом медичної евакуації розуміють сили і засоби медичної служби, розгорнуті на шляху медичної евакуації для приймання, сортування поранених і хворих, надання їм медичної допомоги лікування і підготовки їх до подальшої евакуації, основними етапами медичної евакуації є МПП, ОМЕдб або ОМЗ, лікувальні установи ГБ. Етапом медичної евакуації можна рахувати ІМБ, якщо він розгорнутий для роботи на місці. Незалежно від ролі в системі медичного забезпечення військ етапи медичної евакуації виконують загальні для кожного із них завдання: – приймання реєстрацію, медичне сортування поступаючих поранених і хворих; – проведення по показникам санітарної обробки поранених і хворих дезинфекції, дезактивації, дегазації їх обмундирування і спорядження; – надання пораненим і хворим допомоги; – стаціонарне лікування поранених і хворих / починаючи з ОМЕдБ / – підготовку до евакуації поранених і хворих, що підлягають лікуванню на наступних етапах; – ізоляцію інфекційних хворих. Для вирішення цих завдань на кожному етапі медичної евакуації передбачається розгортання відповідних функціональних підрозділів. Принципова схема етапу медичної евакуації. В МПП і ОМЕдб /ОМЗ/ розгортається сортувально-евакуаційне відділення, де здійснюється приймання і медичне сортування поранених і хворих, а також групуються поранені і хворі, що підлягають евакуації на наступні етапи медичної евакуації. В шпиталях для прийому і медичної сортіровки поступаючих поранених і хворих розгортається приймально-сортувальне відділення. В складі цих відділень маються функціональні підрозділи, в яких проводиться санітарна обробка поранених і хворих, дезактивація, і дегазація їх обмундирування і спорядження: площадка спеціальної обробки МПП і відділення спеціальної обробки ОМЕдб /ОМЗ/ і шпиталів. Для надання медичної допомоги пораненим і хворим розгортаються перев’язочна в МПП, перев’язочні відділення, відділення реанімації і інтенсивної терапії в ОМЕдб /ОМЗ/, шпиталях. Стаціонарне лікування поранених і хворих проводиться в ОМЕдб /ОМЗ/ і військових шпиталях, для чого розгортаються різні функціональні підрозділи (в госпітальне відділення ОМедБ лікувальні відділення шпиталів, лабораторіях, стоматологічні кабінети і т.інш.). Крім того розгортаються аптека, ізолятори для тимчасового розміщення інфекційних хворих, обладнуються місця для розташування особового складу, господарських підрозділів. Етапи медичної евакуації розгортаються на такій віддалі від діючих військ і пересуваються за ними з таким розрахунком, щоб забезпечити своєчасність надання медичної допомоги пораненим і хворим. Оптимальні терміни надання першої лікарської допомоги 4-5 годин, кваліфікованої 8-12 годин від моменту поранення. Райони для розміщення етапів медичної евакуації вибираються з урахуванням конкретних умов обстановки. Розгортатися вони повинні поблизу шляхів підвозу і евакуації, по можливості в стороні від об’єктів вірогідної дії противника артилерією, авіацією, і ракетно-ядерними засобами, в районах, де забезпечується добре їх маскування, захист, охорони і оборона. На шляхах, що ведуть до етапів медичної евакуації, виставляються видимі вдень і вночі указники, пікетажні знаки/, а при необхід-ності виставляються пости регулювання. Про місце розташування етапів медичної евакуації своєчасно доповідають старшому медичному начальнику і інформують нижчі ланки медичної служби. На кожному етапі медичної евакуації надається якийсь вид медичної допомоги: на медичному пункті полку – перша лікарська допомога, в окремому медичному батальйоні /ОМЗ/ – кваліфікована медична допомога, в госпіталях – спеціалізована медична допомога. Сукупність лікувально-профілактичних заходів, що здійснюються на етапах медичної евакуації, складає об’єм медичної допомоги. Він не являється постійним і може змінюватись в залежності від обстановки. Об’єм медичної допомоги для етапів медичної евакуації визначається і змінюється старшим медичним начальником: для МПП – начальником медичної служби з’єднання, для ОМЕдБ, /ОМЗ/ – начальником медичної служби об’єднання. У випадках що не терплять відкладання, об’єм медичної допомоги може бути уточненим для МПП начальником медичної служби полку, а для ОМЕдБ начальником медичної служби з’єднання. Про це негайно доповідається старшому медичному начальнику. Зміна об’єму медичної допомоги може бути, як в сторону її скорочення так і в сторону розширення. Скорочення обгрунтовується як правило невідповідністю можливостей етапу медичної евакуації по наданню медичної допомоги кількості поступаючих поранених і хворих, а також зміною бойової обстановки, необхідністю негайного пересунення етапу медичної евакуації. Скорочення об’єму медичної допомоги слід рахувати вкрай вимушеним заходом, який відображається на стані поранених (уражених), а також на роботі наступного етапу де об’єм роботи збільшується. Розширенням об’єму медичної допомоги на етапі медичної евакуації може проходити при підсиленні його силами і засобами старшого медичного начальника або при виникненні труднощів евакуації поранених і хворих на наступні етапи. 5. Під видом медичної допомоги розуміють певний перелік лікувально-профілактичних заходів, які проводяться при ураженнях /пораненнях і захворюваннях/ особовим складом військ і медичною службою на полі бою і на етапах медичної евакуації. Вид медичної допомоги визначається місцем надання її, підготовкою осіб її надаючих і наявністю необхідного оснащення. У теперішній час передбачаються такі види медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська /фельдшерська/ допомога перша лікарська медична допомоги, кваліфікована медична допомога, спеціалізована медична допомога. Перша медична допомога надається санітарами і санітарними інструкторами, а також самим пораненим і хворим /самодопомога/ або товаришами /взаємодопомога/, як правило на місці поранення або захворювання. Перша медична допомога надається з метою тимчасового усунення явищ, загрожуючих життю пораненого /хворого/ і попередження розвитку загрожуючих життю ускладнень. Вона складається : – витягання поранених із-під завалів, танків, бойових машин; – гасіння палаючого обмундирування; – введення знеболюючих засобів за допомогою шприц-тюбика; – усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові і можливих і нерідних тіл; – тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі усіма можливими засобами – накладення еластичної пов’язки на рану і опікову поверхню, при відкритому пневмотораксі – оклюзіційної пов’язки з застосуванням оболонки пакету перев’язувального індивідуального; – іммобілізацію пошкодженої кінцівки простішими засобами: – надягання протигазу при находженні на зараженій місцевості; – введення антидоту ураженим хімічною зброєю: – дегазація уражених ділянок шкіри і прилягаючих ділянок обмундирування рідиною, з індивідуального протихімічного пакету; – дання антибіотиків, протиблювотних засобів із аптечки індивідуальної. Долікарська, надається фельдшером медичного пункту батальйону /МПБ/ з метою боротьби з загрожуючими життю ускладненнями. В доповненні до першої медичної допомоги долікарняна медична допомога передбачає: – усунення асфіксії з туалетом порожнини роту і носоглотки, при необхідності введення повітря – воду, інгаляція кисню, штучна вентиляція легень ручним дихальним апаратом: – контроль за правильністю і доцільністю накладення джгута, накладення джгута, якщо продовжується кровотеча; – накладення і виправлення неправильно накладених пов’язок; – введення знеболюючих засобів; – поліпшення транспортної іммобілізації з використанням табельних засобів; – повторне введення антидотів за необхідністю: – додаткова дегазація відкритих ділянок шкіри і прилягаючих до них ділянок обмундирування; – зігрівання поранених і хворих при низьких температурах повітря, гаряче питво / за винятком поранених у живіт / в зимовий час; – за необхідністю – введення симптоматичних, серцево-судинних засобів і препаратів стимулюючих диханнях; Перша лікарська допомога надається лікарем на медичному пункті полку (МПП), іноді і у ОМЕдб з метою усунення наслідків ураження (захворювання), загрожуючих життю пораненого або хворого, попередження розвитку загрозливих для життя ускладнень (шок, раньова інфекція) і підготовка поранених і хворих до подальшої евакуації. Повний об’єм першої лікарняної допомоги складається з : а) заходів, які повинні проводитись у невідкладному порядку; б) заходів проведення яких може бути відкладено; Невідкладні заходи: – усунення асфіксії (відсмоктування) блювотних мас і крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітря, воду. прошивання звичайних лоскутів м’якого піднебіння і бокових відділів глотки трахіоостомія при необхідності, штучна вентиляція легень, накладення окклюзійної пов’язки при відкритому пневмотораксі, пункція плевральної порожнини або торакоцентез при напруженому пневмоторакс і: – зупинка зовнішньої кровотечі /прошивання судин у рані або накладення зажиму на судину, що кровоточить, контроль за правильністю і доцільністю накладення джгута або накладення джгутів при необхідності; – проведення протишокових заходів /переливання крові і кровозамісників/ при значній втраті крові, проведення новокаїнових блокад і введення знеболюючих засобів, ін’єкції серцево-судинних засобів; – відсікання кінцівки, яка висить на шматку м’яких тканин; – катетеризація або капілярна пункція сечового міхура з евакуацією сечі при затримці сечовиділення; – проведення заходів, які спрямовані на усунення десорбції отруйних речовин з обмундирування і дозволяючих зняти протигаз з надходжуючих з вогнищ хімічного ураження /часткова санітарна обробка, зміна обмундирування та інш./; – введення антидотів, протисудомних, бронхорозширюючих і протиблювотних засобів; – дегазація ран при зараженні її стійкими отруйними речовинами; – промивання шлунку за допомогою зонду у випадку попадання отруйних речовин у шлунок; – застосування антитоксичної сироватки при отруєнні бактеріологічними токсинами і неспецифічну профілактику при ураженні бактеріологічною зброєю. Заходи, які можуть бути відкладені: – усунення недоліків першої медичної і долікарської допомоги /виправлення пов’язок, поліпшення транспортної іммобілізації/; – зміна пов’язки при забруднені рани радіоактивними речовинами; – проведення новокаїнових блокад при пошкодженнях середньої важкості; – ін’єкції антибіотиків і профілактика правця при відкритих травмах і опіках; – призначення різноманітних симптоматичних засобів при станах, які не загрожують життю ураженого. Скорочення об’єму першої лікарської допомоги здійснюється за рахунок відмови від виконання заходів другої групи. Кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами /кваліфікована хірургічна допомога/ і терапевтами /кваліфікована терапевтична допомога/ у окремому медичному батальйоні /окремому медичному загоні – ОМЗ/, а також у лікувальних закладах ГБ. По терміновості надання заходи кваліфікованої хірургічної допомоги поділяються на 3 групи : ПЕРША ГРУПА – невідкладні хірургічні втручання в інші заходи, невиконання яких може привести до смерті пораненого у найближчий час. Це : – усунення асфіксії і відновлення адекватного дихання; – остаточна зупинка внутрішньої і зовнішньої кровотечі; – комплексна терапія гострої крововтрати, шоку, травматичного токсикозу; – лікування анаеробної інфекції; – хірургічна обробка і ушивання ран при відкритому пневмотораксі, клапанному, торакоцентез при клапанному пневмотораксі; – лапаротомія при проникаючих пораненнях і закритій травмі живота з пошкодженням внутрішніх органів, сечового міхура і прямої кишки; – ампутація при відривах і масивних руйнувань кінцівок; – декомпресійна трепанація черепу при пораненнях і пошкодженнях, які супроводжуються здавленням головного мозку; – хірургічна обробка переломів довгих трубчастих кісток з великим руйнуванням м’яких тканин. ДРУГА ГРУПА – втручання, несвоєчасне виконання яких, може привести до виникнення тяжких ускладнень : – накладення надлобкового свищу при пошкодженні уретри, і протиприродного заднього проходу при позабрюшинному пошкоджені прямої кишки; – хірургічна обробка ран при переломах довгих трубчастих кісток, які не супроводжуються важким руйнуванням м’яких тканин: – відновлення прохідності магістральних артерій кінцівок; – некротомія при глибоких циркулярних опіках грудей і кінцівок, які не викликають порушення дихання або кровообігу; – ампутація при ішемічному некрозі кінцівок; – первинна хірургічна обробка ран, які заражені ОР, РР, а також ран зі значним пошкодженням м’яких тканин. ТРЕТЯ ГРУПА – операції, відстрочка яких при умові застосування антибіотиків не обов’язково приведе до виникнення ускладнень: – первинна хірургічна обробка ран м’яких тканин крім ран, які не підлягають хірургічній обробці; – первинна обробка опіків; – накладання пластинчатих швів при шматкових пораненнях обличчя; – лігатурне зв’язування зубів при переломах нижньої щелепи з дефектом. Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги поділяються на: невідкладні заходи та заходи виконання яких може бути відсрочено. ПЕРША ГРУПА ЗАХОДІВ: – введення антидотів і протиботулінічної сироватки; – застосування транквілізаторів, нейролептиків при гострих реактивних станах. – комплексна терапія гострої серцево-судинної недостатності і різноманітних порушень серцевого ритму; – лікування токсичного набряку легень; – проведення кисневої терапії і штучної вентиляції легень при асфіксії; – введення десенсибілізуючих, протиблювотних протисудомних і бронхолітичних засобів; – комплексна терапія гострої ниркової недостатності. ДРУГА ГРУПА: – введення антибіотиків і сульфаніламідних препаратів з профілактичною метою; – гемотрансфузії з замісною метою; – застосування симптоматичних медикаментозних засобів; – вітамінотерапія ; – проведення фізіотерапевтичних процедур і т.п. Повний об’єм кваліфікованої терапевтичної допомоги складають заходи першої і другої групи. При скороченні об’єму медичної допомоги здійснюються заходи тільки першої групи. Спеціалізована медична допомога надається лікарями спеціалістами у лікувальних закладах госпітальних баз, що мають спеціальне оснащення. ГБ передбачається надання спеціалізованої медичної допомоги: – пораненим у голову, шию, хребет /нейрохірургічна, стоматологічна, офтальмологічна і отоларингологічна медична допомога/; – пораненим у груди, живіт і таз: – пораненим з переломами довгих трубчастих кісток із пошкодженням великих суглобів; – обпеченим; – легкопораненим і легкохворим; – ураженим іонізуючим випромінюванням; – ураженим отруйними речовинами; – неврологічним хворим, контуженим і особам з психічними розладами; – загально – соматичним хворим ; – хворим, які мають шкірні і венеричні захворювання; – інфекційним хворим; – хворим туберкульозом; – жінкам при пораненнях і захворюваннях жіночих статевих органів. Таким чином, незалежно від ролі у системі медичного забезпечення військ, етапи медичної евакуації виконують такі загальні для кожного з них задачі : – прийом, реєстрацію, медичне сортування поступаючих поранених і хворих; – проведення при необхідності санітарної обробки пораненим і хворим, дезинфекції, дезактивації і дегазації їх обмундирування і спорядження; – надання пораненим і хворим медичної допомоги; – стаціонарне лікування поранених і хворих /починаючи з ОМЕдб/; – підготовку до евакуації поранених і хворих, які підлягають лікуванню на наступних етапах; – ізоляція інфекційних хворих. Місце розгортання етапів медичної евакуації повинно бути максимально наближене до районів найбільших санітарних втрат і забезпечити послідовність надання медичної допомоги пораненим і хворим у короткий термін. Наприклад, кваліфікованої медичної допомоги не пізніше 8-12 годин з моменту поранення /захворювання/. Крім цього, місце розгортання етапів медичної евакуації повинна забезпечувати найбільш успішне виконання поставлених завдань, можливо більш тривалу їх роботу на одному місці, життєздатність медичних частин і підрозділів.
Навчальні питання семінарського заняття №2 1. Надзвичайно важливим в сучасній системі етапного лікування. з евакуацією по призначенню є спадкоємність і послідовність в проведенні лікувально-профілактичних заходів на етапах медичної евакуації. Досягається це насамперед єдиним розумінням патологічних процесів, що проходять в організмі при сучасній бойовій травмі і хворобах, а також єдиними поглядами на їх лікування і профілактику. З цією метою в мирний час при підготовці лікарів проводиться вивченням регламентуючих документів військово-медичної служби, розроблених на основі в сучасних уявлень про характер бойової травми і методах її лікування Спадкоємність і послідовність передбачає дотримання єдиних принципів лікування і нарощування лікувально-профілактичних заходів на етапах медичної евакуації. Так, під час Великої Вітчизняної війни при проникаючих пораненнях черепа первинна хірургічна обробка у відповідності з положенням переносилась із військового району, де не було можливості забезпечити нейрохірургічну допомогу, рентгенологічне дослідження і післяопераційну госпіталізацію в армійській спеціалізованій хірургічний польовий рухомий шпиталь. В військовому районі хірургічні втручання на черепі проводилися тільки по життєвим показникам у випадках загрожуючих кровотеч і різкого наростання внутрішньо-черепного тиску . Спадкоємність і послідовність в проведенні лікувально-евакуаційних заходів можуть бути досягнутими при умові чіткого введення медичної документації, що дозволяє медичному персоналу знати про стан поранених і хворих на попередніх етапах медичної евакуації і проведених лікувально-профілактичних заходах. Найбільше значення для забезпечення послідовності в наданні медичної допомоги пораненим і хворим є такі документи персонального медичного обліку, як (первинна медична картка) і (історія хвороби). Первинна медична картка заповнюється на всіх поранених і хворих, що вибули із строю в зв’язку з пораненням або захворюванням на термін не менше однієї доби, при першому наданні їм лікарської допомоги, тобто на МПП або в ОМЕдб /ОМЗ/. В шпиталі первинну медичну картку заводять тільки на тих поранених і хворих, які поступають в шпиталь минувши попередні етапи медичної евакуації, не підлягають лікуванню в данному шпиталі і після надання медичної допомоги будуть евакуйовані в другі лікувальні установи. В картці відмічається найменування медичного пункту /установи/, що видала карку, анкетні данні пораненого або хворого, час поранення /захворювання/, характер ураження, діагноз, надання медичної допомоги, порядок, спосіб і черговість евакуації. Існуючі по краям картки кольорові смуги призначені для інформації наступного етапу медичної евакуації про невідкладні заходи, в яких потребує поранений або хворий. Оборотна сторона медичної картки використовується для відміток про лікувальних засобах на послідуючих етапах медичної евакуації. Заповнення картки продовжується до того моменту, коли на пораненого або хворого заводиться історія хвороби, при цьому картку заклеюють в історію хвороби. Первинна медична картка пораненого або хворого, залишена для лікування на МПП /строк не більше 5 діб/, використовувати, як історію хвороби. В цьому випадку на оборотній стороні картки щоденно роблять записи про стан пораненого або хворого і наданню медичної допомоги, а по закінченню лікування визначають його результат. Первинні медичні картки на всіх поранених і хворих, що вибувають з кінцевим результатом (повернулись в частину, вмерли) і не мали історії хвороби, не пізніше ніж через місяць після кінцевого результату пересилають через вищестоячого начальника медичної служби в архів військово-медичного музею Міністерства оборони . Історія хвороби ведеться: в шпиталі – на всіх госпіталізованих поранених і хворих, в ОМЕдб /ОМЗ/ – на тимчасово госпіталізованих поранених і хворих і легкопоранених і хворих з термінами лікування до 10 діб, в лазаретах медичних пунктів військових частин – на поранених і хворих з термінами лікування більше 5-ти діб. Історія хвороби заводиться на пораненого /хворого/ один раз і ведеться до кінцевого результату лікування. При евакуації поранених і хворих із одного лікувального закладу в друге історії хвороби пересилаються разом з евакуйованими. Вони підлягають постійному збереженню і після використання для складання необхідних документів медичної звітності лікувального закладу пересилаються в архів ВММ МО. Найважливішими вимогами сучасної системи лікувально-евакуаційних заходів є своєчасність надання медичної допомоги. Медична допомога повинна надаватися на полі бою і на етапах медичної евакуації в такі строки, які забезпечують збереженню життя пораненому і хворому, попередженню розвитку вадких ускладнень і тим самим скороченням строків лікування і найскорішому поверненню поранених і хворих в стрій. Особливе значення мають сучасне надання першої медичної допомоги, проведення невідкладних заходів першої лікувальної і кваліфікованої медичної допомоги, а також виконання лікувальних і профілактичних процедур, що забезпечують можливість надання медичної допомоги в більш пізні терміни /відкладена медична допомога/. Своєчасність надання медичної допомоги забезпечується насамперед чіткою організацією розшуку, збору і вивозу /виносу/ поранених і хворих з поля бою /із осередків масових втрат/, доброю військово-медичною підготовкою всього особового складу, наближенням етапів медичної евакуації до рубежів /районів/ санітарних втрат і осередків масових санітарних втрат і найшвидшою евакуацією на них поранених і хворих. 2. Найважливішим організаційним елементом сучасної системи лікувально-евакуаційних заходів є медичне сортування. Його основи розроблені видатним російським хірургом М.І.Пироговим, який вперше примінив в широких масштабах в Кримській війні 1853-1956 р. “Я перший ввів сортування на Севастопольських сортувальних пунктах і знищив переважаючий там хаос. Я пишаюсь цим надбанням…” Відмічаючи важкі наслідки, прийнятого в ті часи порядку направлення поранених на перев’язку і операцію по мірі поступлення, залежно від їх загального стану М.І. Пирогов писав; “Переконавшись після мого прибуття в Севастополь, що проста
розпорядність і порядок на перев’язочному пункті більш важливі чисто лікарської діяльності, я зробив собі правилом: не приступати до операцій в ту мить при перенесенні поранених на ці пункти, не втрачати часу на довгі заходи … не допускати хаотичного нагромаджування поранених і зайнятись негайно їх сортуванням”. Розроблені М.І. Пироговим принципи медичного сортування отримали подальший розвиток в працях видатних вітчизняних хірургах і повністю виправдали себе на практиці в роки Великої Вітчизняної війни. Значення медичного сортування особливо зростає при роботі етапів медичної евакуації в умовах застосування зброї масового ураження. Медичне сортування представляє собою розподіл поранених і хворих на групи по ознаці потреби в однорідних профілактичних і лікувально-евакуаційних заходах у відповідності з медичними показниками, оприділеним обсягом допомоги на даному етапі медичної евакуації і відповідним порядком евакуації. В залежності від вирішуємих завдань розрізняють два види медичного сортування: внутрішньо-пунктове і евакуаційно-транспортне. Внутрішньо-пунктове сортування проводиться з метою розподілу поранених і хворих на групи для направлення у відповідні функціональні підрозділи даного етапу медичної евакуації і установлення черговості їх направлення в ці підрозділи. Евакуаційно-транспортне сортування представляє собою розподіл поранених і хворих на групи у відповідності з евакуаційним призначенням, черговістю способами і засобами подальшої їх евакуації. Внутрішньо-пунктове і евакуаційне-транспортне сортування часто здійснюється одночасно, тобто поряд з виділенням потоку поранених і хворих, що потребують якоїсь медичної допомоги на даному етапі, оприділяються евакуаційне призначення черговість, спосіб і засіб евакуації поранених і хворих, що не потребують медичної допомоги на цьому етапі. Надання допомоги на етапі медичної евакуації закінчується проведення евакуаційно-транспортного сортування. На любому етапі медичної евакуації /МПБ в ході сортування поранених і хворих постає їх потреба в санітарній обробці або ізоля-ції; в наданні медичної допомоги на даному етапі або в подальшій евакуації. Розподіл поранених і хворих по вказаних групах може проводитися одночасно або в різний час в різних функціональних підрозділах даного етапу медичної евакуації. У відповідності з потребою в санітарній обробці або необхідністю ізоляції поранених і хворих розподіляють на такі групи : – підлягають санітарній обробці /частковій або повній/; – підлягають ізоляції; – решта поранені, що не потребують санітарної обробки і ізоляції; – на етапі медичної евакуації, де поранені і хворі госпіталізуються, обов’язково проводиться їх повна санітарна обробка. По потребі медичної допомоги поранені і хворі діляться на наступні групи : 1. Потребують медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації. 2. Не потребують медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації. 3. Мають важкі несумісні з життям поранення або захворювання. Поранені і хворі, що потребують медичної допомоги на даному етапі евакуації, розподіляються по місцю і черговості її надання /наприклад в “перев’язочну в першу чергу”, або в “операційну в другу чергу” і т. ін./. Особливу обережність слід проявляти по відношенню осіб, що мають важкі, несумісні з життям поранення і захворювання і потребують насамперед проведення заходів, що полегшують їх етан. Поранені і хворі, які не потребують медичної допомоги, а також ті, що отримали їх на даному етапі, виходячи із евакуаційних ознак, можуть бути розподілені на такі групи : 1. Підлягаючі подальшій евакуації. 2. Підлягаючі залишенню на даному етапі медичної евакуації для кінцевого лікування або внаслідок тимчасової нетранспортабельності. 3. Підлягаючі поверненню в свої частини. Медичне сортування здійснюється на основі визначення діагнозу поранення або захворювання і його прогнозу, тому носить діагностичний і прогностичний характер, в її проведенні повинні приймати участь найбільш досвідчені лікарі. Медичне сортування краще проводити сортувальними бригадами в складі: лікаря, 2-х медичних сестер 2-х реєстраторів, ланки санітарів-носіїв. Результати сортування помічають спеціальними сортувальними марками та позначками медичних документах, що супроводжують пораненого /первинна медична картка, евакуаційний конверт, відомість на евакуйованих поранених і хворих/. 3. Медична евакуація є складовою частиною лікувально-евакуаці