Реферат на тему: Соціально-кримінологічна характеристика “п’ятої влади”.
Соціально-економічна криза в Україні призвела до різкого зростання ступеня криміналізації життєво важливих сфер функціонування держави. Ситуація погіршується тим, що набувають сили неконтрольовані соціально-політичні процеси, які є прямою загрозою для національної безпеки України. Масштаби і соціальні наслідки цих явищ в українському суспільстві вимагають постійного поглиблення їх наукових досліджень з метою прийняття вiдповiдних змiн i доповнень у ходi здiйснення соціально-економічної, правової політики та правозастосовчої практики. Спад виробництва, розбалансування державних фінансів, бюджетний дефіцит, інфляція, напружена ситуація на ринку кредитних ресурсів, низька платоспроможність суб’єктiв господарювання та населення, недосконалість законодавства і відсутність дійової системи державного контролю за діяльністю комерційних структур призвели до зубожіння основної маси громадян, невіри людей у спроможність влади навести порядок у державі. На цьому негативному соціально-економічному фоні значного поширення набули процеси криміналізації економіки, влади, суспільства, наявними стали ознаки утворення нового класу кримінальної буржуазії. На порядок денний постало питання наявності у суспільстві сили, яка може серйозно завадити проведенню економічних реформ, ускладнити або навіть унеможливити реалізацію життєво важливих інтересів України в цілому. У зв’язку з цим виникла потреба у науковій розробці проблеми “п’ятої влади”, дослідження якої було здійснено відповідно до завдання Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. Метою цього дослідження було пізнання феномену “п’ятої влади” й розробка рекомендацій щодо протидії системі організованого криміналітету. Щоб досягнути поставленої мети авторський колектив проаналізував статистичні дані про стан боротьби зі злочинністю в Україні, узагаль-нив інформацію міністерств та відомств, вивчив і використав матеріали Координаційного комітету, наукові розробки вчених України та СНД, погляди практиків правоохоронних органів та громадськості з цієї проблеми. Результати дослідження в основному підтвердили висунуті авторським колективом робочі гіпотези щодо соціально-кримінологічної характеристики “п’ятої влади”. Організована злочинність у колишньому Радянському Союзі, в тому числі й в Україні, існувала завжди і проявлялася в діяльності різних видів організованих злочинних угруповань, заповнюючи певну прогалину в структурі загальної злочинності. Злочинністю були вражені чисельні галузі народного господарства, особливо нафтопостачання, транспорт, торгівля, громадське харчування. Використовуючи недосконалість чинного законодавства, товарний дефіцит, можливість підкупу чиновників, ділки тіньової економіки створювали підпільні виробництва, цехи, артілі, активно опановували “секрети” торгівлі. Вони “обростали” зв’язками з господарськими та державними чиновниками, у тому числі й з працівниками правоохоронних органів. Вже тоді на матеріальному утриманні у злочинців перебувала значна кількість керівників різних ланок народного господарства, включаючи й міністрів. У період “застою” формувалася система розкрадань, хабарництва по горизонталі і вертикалі у багатьох галузях виробництва, постачання, збуту й торгівлі. Після деякого протистояння представників загальнокримінальної та економічної злочинності між ними було досягнуто компроміс. Лідери економічної злочинності почали використовувати послуги загальнокримінальних злочинців у протиправній діяльності у сфері економіки. Таким чином, лідери загальнокримінальної злочинності стали компаньйонами “ділків-тіньовиків”, якi спільно вкладали кошти у злочинний бізнес, забезпечували підпільних підприємців послугами, пов’язаними з їх охороною, збутом необлікованої продукції, здійснювали контроль за співучасниками і вели боротьбу з конкурентами. Відбулося зрощення крупних розкрадачів соцiалiстичної власності не лише з хабарниками з партійного і державного апаратів, а й з шах-раями, грабіжниками, “злодіями в законі”, які перебували в най-актив-нішій опозиції до суспільства. Ця єдність найнебезпечніших злочинців породила нову соціальну якість організовану злочинність. Із зміною соціально-політичних умов розвитку суспільства з середини 80-х рр., зростанням рівня загальної злочинності, організована отримала суттєвий поштовх. З початком реформ накопичені “тiньовиками” iцеховиками” кошти були спрямовані на міжнародні та внутрішні спекулятивні операції. У недержавному секторі економіки утворилися розгалужені кримінальні структури “псевдопідприємців”. Значна частина кооперативів стала засобом для “відмивання” злочинно нажитих капіталів бандитсько-рекетирськими структурами шляхом перетворення безготiвкових коштiв на готiвку з метою їх подальшого розкрадання. Не останню роль у цьому негативному явищі відіграло створення кооперативів у 1990 рр., особливо при державних підприємствах. За цих умов значна частина продукції, що вироблялася державними підприємствами, скуповувалася кооператорами майже за собівартістю, потім кооператори реалізовували її за цінами, що в кілька разів перевищували відпускні ціни держпідприємств. Різниця осідала в руках злочинного світу. Уже в ті часи перестала діяти ст. 154 Кримінального кодексу України. Відверту спекуляцію було названо торговельно-посеред-ницькою діяльністю. Більша частина сфери послуг (торгівля, виробництво взуття та текстилю, перепродаж сировини і т.ін.) підпала під ефективний контроль нового класу підприємців, які одразу ж пішли шляхом створення специфічних захисних механізмів напівлегального бізнесу з метою придушення будь-яких спроб конкуренції, що підривала завойовані ними позиції. Прискоренню процесу криміналізації певною мірою сприяв недосконалий Закон “Про підприємництво”, на основі якого був розроблений надто спрощений порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Завдяки цьому більшість зареєстрованих у 1996 рр. суб’єктів підприємницької діяльності фактично використовувалася для легалізації доходів злочинного походження й маскування різних протиправних дій у сфері економіки. Виробничою діяльністю займалася порівняно незначна кількість підприємницьких структур, а більшість з них існувала за рахунок державного сектора економіки та використовувала його як прикриття організованих злочинних угруповань. З метою перерозподілу власності в Україні, як і в інших країнах СНД, йшло сплановане, умисне розкручування витків інфляції. Зроблено це було шляхом надання в 1993 рр. представникам організованих злочинних угруповань, як правило перед черговим витком інфляції, великої кількості кредитів під символічні відсотки за рахунок кредитних ресурсів ощадних та інших банків. Використовуючи ці кредити, злочинці перед кожним підвищенням цін під прикриттям створених ними “підприємницьких структур” скуповували за безцінь через свої корумповані зв’язки товарно-матеріальні цінності, вироблені в державному секторі економіки. Після чергового витка інфляції скуплені злочинцями товарно-матеріальні цінності були реалізовані населенню та держпідприємствам за цінами, що в сотні разів перевищували ціни скупки. За рахунок цього ними було накопичено величезні кошти. Великої шкоди нашій державі з початку 90-х рр. почали завдавати розкрадання, пов`язані із привласненням кредитів. Часто-густо після отримання позички боржник перетворював її на готівку чи матеріалізовував через конвертацію у ВКВ або придбання товарів, на деякий час ліквідував своє підприємство і зникав, а згодом реєстрував нове, але вже за іншими реквізитами. За сучасних умов переходу економіки України до ринку, що характеризуються обвальною капіталізацією суспільства, спостерігається різке зростання злочинності, зміна її структури. На фоні “первинних цінностей” ринкового суспільства (легалізація джерел доходів, свобода підприємництва, обмеженість державного контролю і впливу на діяльність суб’єктів комерційних структур, майнове розшарування суспільства на багатих і бідних, збагачення за будь-яку ціну) зародилися такі негативні явища, як розчарування більшості населення у майбутньому, зневіра щодо спроможності влади захистити людей від натиску злочинності, деградація і розлад моральних норм поведінки, агресивність тощо. Криміналізація буденної свідомості суспільства, встановлення спотвореної шкали цінностей сформували психологію уседозволеності, наживи й розбійницько-насильницького ставлення до національних багатств України, що набуло особливо загрозливої форми серед державних службовців, які дістали можливість безконтрольно розпоряджатися державною власністю. За висновками кримінологічних досліджень, поширення злочинності не дає підстав для оптимістичної оцінки перспектив розвитку криміногенної обстановки. Протягом останнiх двох десятиліть загальна кiлькiсть зареєстрованих злочинiв зросла майже у ,5 рази (з 144,3 тис. у р. до 641,8 тис. у р.). У
р. дещо уповiльнився темп росту злочинностi. Кiлькiсть зареєстрованих злочинiв зменшилася на 3,8 5i склала 617,5 тис., а у 1997 роцi 589,2 тис., що на 4,5 % менше, ніж у минулому році. Але, якщо середньорiчний темп приросту за цей перiод складав 8,1то за останнiх сiм рокiв (19901996 роки) вiн був найвищий i досягав 11,212,2 %. Вражає аналiз головних показникiв стану злочинностi за останнi десять рокiв. Протягом 19871997 рр. домiнуючою була тенденцiя зростання кiлькостi та питомої ваги тяжких злочинiв. У цей перiод вiдмiчається зростання найбiльш небезпечних насильницьких посягань умисних вбивств та тяжких тiлесних ушкоджень. Протягом 1997 року на 7,5 % зменшилась кiлькiсть умисних вбивств та на 9,8 % тяжких тiлесних ушкоджень i складає вiдповiдно 4529 i злочини. Так, умиснi вбивства зросли з
до 4 , тобто бiльш ніж у ,7 рази, тяжкi тiлеснi ушкодження у ,5 рази (3
8 ), грабежi
у ,5 рази (6
29 ), розбiйнi напади у ,3 рази (1
5 ), крадiжки державного та колективного майна у ,1 рази (34
108 ). Триває тенденцiя зростання професiоналiзму злочинностi й рiвня озброєностi злочинцiв, вчинення злочинних дiй бiльш жорстокими способами. Сучаснi злочиннi формування характеризуються високою адаптацiєю до нових економiчних умов, постiйною диверсифiкацією методів їх дiяльностi. Отже, протидiя з боку правоохоронних органiв потребує матерiальних витрат. Послаблення державної влади, протирiччя мiж рiзними її гiлками призвели до терористичних проявів, закликiв вирiшення нацiональних та мiжконфесiйних питань насильницьким шляхом, розповсюдження шкiдливої iдеологiї релiгiйних сект терористичної спрямованостi подiбних “Аум Сенрiкьо” та “Бiлому братству”, появи у громадян великої кiлькостi незареєстрованої вогнепальної зброї. Потенцiйну загрозу можливого використання силових методiв боротьби у досягненнi власних цiлей несе дiяльнiсть нетрадицiйних релiгiйних об’єднань, розповсюдження діяльності яких також має усталену тенденцiю. У Черкасах iснувала школа бойових мистецтв “Бiлий лотос”, прибiчники якої сповiдують насильство як прояв нiбито волi Будди, в якій ретельно розроблено систему iдеологiчної та психологiчної обробки учнiв, що маскується за спортивними ритуалами, обрядами тощо. Виховання здiйснювалося у дусi фанатичної вiри та слiпої покори “Вчителю i наставникам”, готовностi до свiдомої самопожертви заради iдеї та нещадної боротьби з ворогами школи. Крiм офiцiйно задекларованих цiлей i завдань, лiдери вищезазначеної органiзацiї займалися пошуком каналiв придбання зброї, брали участь у сумнiвних комерцiйних операцiях, що перетворило “Бiлий лотос” на структуру з ознаками злочинного угруповання. За певних умов релiгiйнi чинники можуть бути використанi окремими особами для здiйснення силового тиску як на прихильникiв iншої вiри, так i на державнi органи з метою досягнення своїх цiлей. Слід підкреслити, що саме сьогоднi, на крутому поворотi своєї iсторiї, Українi, як нiколи ранiше, потрiбнi новi iдеї, навiть якщо цi iдеї будуть спiрними. Важливо, щоб вони пiдштовхували суспiльну думку у вiрному напрямку, допомагаючи виробити базу для консолiдацiї та подолання сучасної конфронтацiї, врешті-решт для того, щоб уникнути тяжких соцiальних потрясiнь. Продовжують залишатися серйозними проблеми злочинності неповнолiтнiх та рецидивної злочинності. Їх рiвень протягом 19861996 рр. зростав у середньому на 8,5 та 7,8 %. Натомiсть, у р. кiлькiсть злочинiв, вчинених особами, що ранiше скоювали злочини, збiльши-лася на 19,4 %, а рецидивна злочин-нiсть зросла на 18Протягом 1997 р. неповнолiтнiми скоєно 40 тис. злочинiв, особами, якi ранiше вчиняли злочини, 74,7 тис. Значна частина злочинiв скоюється особами, якi не працюють i не навчаються. Саме безробiття стало суттєвим чинником, який сприяє пiдвищенню рiвня кримi-налiзацiї суспiльства. Зонами найбiльш високої активностi злочинцiв, як i ранiше, залишаються Днiпропетровська, Донецька, Харкiвська, Луганська, Одеська, Запорiзька, Львiвська областi, Автономна Республiка Крим та м. Київ. Тут здiйснюється бiльше 62з усього масиву злочинiв. Незадовільний стан боротьби із злочинністю склався й у сфері економіки. Аналіз статистичних даних, інших матеріалів свідчить про інтенсивне зростання економічних злочинів, що відбувається на фоні розгортання приватизації (зміна власності завжди супроводжується значним погіршенням контролю за збереженням майна підприємств і появою можливостей для поширення розкрадань та інших корисливих злочинів, збільшенням суб’єктів підприємницької діяльності, порушенням порядку зайняття підприємницькою діяльністю, фіктивним підприємництвом та банкрутством, приховуванням прибутків від оподаткування тощо). До факторiв, що насамперед впливають на поширення злочинностi у сферi економiки, слiд вiднести законодавчу неврегульованiсть питань про власнiсть, недостатнiй контроль за законнiстю походження капiталу, який використовується в ходi приватизацiї, розбалансованiсть фiнансово-кредитної системи, недосконалiсть системи оподаткування та iн. Найбiльш кримiно-генними залишаються сфери вiдносин у бан-кiвськiй, кредитно-фiнансовiй системах, зовнiшньоекономiчнiй дiяль-ностi, а також процес приватизацiї, паливно-енерге-тичний та аграрно-промисловий комплекси, транспорт. Предметами злочинних посягань все бiльше стають кредитнi кошти юридичних i фiзичних осiб, товарно-матерiальнi цiнностi, промисловi товари, сiльсько-господар-ська продукцiя, енергоносiї, сировина, метали, продукцiя хiмiчної промисловостi. Протягом останнiх шести рокiв загальна кiлькiсть виявлених у сферi економiки злочинiв збiльшилась на 69,5 % (з 36,8 тис. у р. до 62,4 тис. у р.), в т.ч. розкрадань на
44 % (8996 12957), з них у великих та особливо великих розмірах
у ,2 рази (1898 6013), незаконної торговельної дiяльностi у ,7 рази (451 3925), фальшивомонетництва у ,4 рази (1507 3646), хабарництва в ,4 рази (988
2216). Особливо iнтенсивне зростання кiлькостi виявлених злочинiв у сферi економiки спостерiгалося у 1995 р. (плюс 18,4 % щорiчно). У роцi показник кiлькостi виявлених злочинiв залишився майже на рiвнi попереднього року, а протягом 1997 року вiн зрiс на 2,2 %. Цi фактори вiдображають не тiльки активiзацiю зусиль служби по боротьбi з економiчною злочиннiстю, але й об’єктивний процес зростання злочинних посягань економiчного характеру. Спостерiгається стрiмка кримiналiзацiя всiх галузей економiки. В системi Мiністерства транспорту, зокрема Укрзалiзницi, морського, авiацiйного та автомобiльного транспорту, масового характеру набули розкрадання вантажiв, колективного майна, непоодинокi службовi зловживання, процвiтає корупцiя. Лише у роцi правопорушення скоїли 70 тис. працiвникiв транспорту. У сферi економiчної дiяльностi виявлено бiльше 4 тис. злочинiв. Загальнi збитки на пiдприємствах галузi склали 8 млн грн. Викрито 58 посадових злочинiв, у тому числi 36 хабарництв. За хабарi розбазарюється державне майно, транспортнi засоби. У 1997 роцi викрито бiльше 500 корисливих злочинiв, в тому числi пов’язаних з корупцiєю. Тiльки у трьох портах (Одеському, Iллiчiвському та Iзмаїль-ському) виявлено понад 50 тис. т прихованих товарiв, 3155 контейнерiв з продуктами, бiля 24 тис. комерцiйних вантажiв, значна частина з яких стала непридатною до використання. На залiзницях знайшли притулок i прикриття понад дві тисячи комерцiйних структур, кожна друга з них функцiонально не пов’язана iз залiзничним транспортом. Бiльшiсть таких фiрм не сплачує податкiв та iнших платежiв до бюджету. Розкрадання матерiальних цiнностей стало буденним явищем на пiдприємствах Мiністерства вугільної промисловості, Мiністерства промислової політики, агропромислового комплексу та iнших галузей. Останнiм часом збiльшилась кількість вчинення шахрайств з фiнансовими ресурсами. Якщо у роцi їх було виявлено 517, у р. 1167, то за дев’ять мiсяцiв 1997 р. 1534. У минулому роцi виявлено понад 4,6 тис. злочинiв у паливно-енергетичному комплексi, 3,9 тис. у фiнансово-кредитнiй системi та банкiвських установах, 859 злочинiв, пов’язаних iз зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю, 880,
з процесом приватизацiї. Протягом 1997 року вiдбувався сплеск злочинних проявiв у фiнансово-кредитнiй сферi
6227 злочинiв, з них у банкiвськiй
4687, у зовнiшньоекономiчнiй сферi
1245 та у сфері приватизацiї 2023. Якщо на ці явища своєчасно не вплинути ефективними засобами законодавчого, правоохоронного характеру, то вони можуть набути стійкої тенденції до загострення. За даними оперативної iнформацiї, слідчої та судової практики сьогодні викриваються переважно тільки безпосередні виконавці організованих злочинів. Ядро ж злочинних угруповань лишається поза досяжністю закону. Лiдери та авторитети злочинних угруповань, змiнюючи тактику протиправних дiй, переходять вiд безпосереднього вимагання i насильницьких дiй до завуальованої, а нерiдко й легальної участi в дiяльностi комерцiйних структур, стають спiвзасновниками фiрм, банкiв, страхових компанiй тощо. Чiтким є прагнення кримiналiтету встановити контроль над базовими галузями господарства країни. Ця дiяльнiсть супроводжується бiльш тiсною консолiдацiєю в розподiлi сфер впливу, контролем тiньових доходiв, входженням до стiйких мiжрегiональних i мiжнародних кримiнальних структур. Злочиннi формування використовують окремi фiрми для пiдтримки вигiдних для них форм дiяльностi у власних iнтересах заради отримання в Українi дешевої сировини i товарiв, завоювання нових ринкiв збуту. З цим явищем тiсно пов’язана поява своєрiдних економiчних мутантiв, представлених корумпованими структурами, чиновниками, полiтичними спекулянтами, iнтереси яких є далекими вiд становлення Української держави. Є пiдстави стверджувати, що на поверхню суспiльного життя вийшло i таке явище, як боротьба пiдтриманих солiдним брудним капiталом корпоративних груп i кланiв iз легальною владою. Такi групи намагаються контролювати не тiльки бiзнесовi структури, але й завойовувати полiтичний простiр формується i змiцнюється своєрiдна кримiналiзована економiчна елiта, яка прагне влади. Органiзована злочиннiсть активно вишукує вiдповiдальних посадових осiб, якi б захищали її iнтереси щодо функціонування тiньової економiки та вiдмивання незаконно здобутих коштiв, створення iмiджу серед громадськостi. Соціально-політичні зміни, що відбуваються протягом останніх років у державах Співдружності й в Україні зокрема (наприклад, падіння “залізної завіси”, посилена міграція, прозорість кордонів і т. ін.), безпосередньо вплинули і на міжнародний характер організованої злочинності. У зв’язку з цим варто виділити два напрямки цього різновиду організованої злочинності: – прагнення закордонних злочинних формувань до розширення своїх сфер впливу за рахунок проникнення в Україну; – використання організованими злочинними угрупованнями в Україні та в інших країнах СНД зарубіжного кримінального досвіду, ввезених з-за кордону технічних засобів та валютних коштів, методів скоєння злочинів та захисту своєї діяльності. Поширюються з використанням міжнародних зв’язків взаємні нелегальні поставки товарів та послуг, перекази цінностей, валюти і грошових коштів за кордон членами організованих угруповань, які мають наміри поїхати з України. Незважаючи на вжиті Урядом України заходи щодо повернення валюти вітчизняних підприємств, що є на рахунках в іноземних банках, цей процес відбувається надто повільно, хоча він може бути прискореним, оскільки за підприємствами стоять конкретні посадові особи. Обов’язковими атрибутами сучасної організованої злочинності стають корупція, рекет, вбивства на замовлення. Корупція, на нашу думку, є не стільки кримінологічною та правовою проблемою, скільки соціально-політичною. Вона містить у собі величезну руйнівну силу як для силових правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з цим явищем, так і для держави в цілому. Ці обставини насамперед обумовлюють потребу глибокого вивчення цього явища з метою всебічного утримання процесу в певних межах, що забезпечували б дієспроможність державних та управлінських структур і розробку ефективних заходів боротьби з корупцією. Одним з головних чинників, що не дозволяє вести ефективну боротьбу з корупцією, є відсутність готовності політичних сил суспільства і правоохоронних органів держави до безкомпромісної боротьби з нею, відсутність соціальних та політичних традицій (у тому числі бажання з боку урядових структур) публічного викриття корупціонерів, а також спеціальних криміналістичних методик виявлення фактів корупції. За даними кримінологічних досліджень, коло об’єктів пошуку та встановлення корумпованих зв’язків з боку злочинців організованих угруповань включає: контрольно-ревізійні та податкові органи, відомчі органи управління, міжвідомчі й територіальні органи управління, правоохоронні органи, виконавчі органи впливових партій та рухів, депутатський корпус. Кожен шостий з посадових осiб, звинувачених у корупцiї, є депутатом рiзного рiвня. Злочиннiсть серед депутатiв в Українi набуває загрозливого характеру. Недоторканнiсть, яку гарантує народним обранцям чинне законодавство, є ширмою, анколи стимулом антизаконних дiй. Лише в Одеськiй областi за два останнi роки ради народних депутатiв вiдхилили прокурорськi подання i не дали згоди на притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi 173 народних депутатiв. Кiлькiсть правопорушникiв у радах рiзних рiвнiв з кожним роком зростає. Тiльки пiсля прийняття у сiчнi 1998 р. Верховною Радою України Закону Про внесення змiн до Закону України “Про статус депутатiв мiсцевих рад народних депутатiв”, яким депутати мiсцевих рад позбавленi ранiше наданої їм недоторканностi, данi питання стали вирiшуватися бiльш активно, i це дало змогу правоохоронним органам попереджувати факти корумпованих дiй з боку цих осiб. Хабарництво, недiловi стосунки, розкрадання скарбниці, чиновнича турбота про власну кишеню за рахунок людей i держави набули на сьогоднi значного поширення. Про корумпованiсть українських чиновникiв вiдомо вже за межами держави, в дiлових колах та окремих мiжнародних фiнансових органiзацiях. Корупцiї у владних структурах притаманне значне розповсюдження. Це пiдтверджують оперативнi данi правоохоронних органiв i конкретнi факти корумпованостi чиновникiв, кiлькiсть яких останнiм часом значно зросла. Протягом 1997 року правоохоронними органами було складено бiльше 6,3 тис. адмiнiстративних протоколiв про корупцiйнi дiяння, з яких 5,4 тис. направлено до суду. Характерно, що майже 50 % таких протоколiв складено, передусiм, вiдносно державних службовцiв. За станом на 1 вересня 1997 року лише спецпiдроздiлами СБУ (за їх матерiалами), iншими правоохоронними органами порушено 270 кримiнальних справ за ознаками посадових зловживань. Серед притягнутих до кримiнальної вiдповiдальностi державних службовцiв
колишнi працiвники МЗЕЗторгу i Мiнекономiки, держ-адмi-нiстрацiй Iвано-Франкiвської, Луганської областей, органiв прокуратури м. Львова, Києва, Криму, пiдроздiлiв МВС м. Києва, Тернополя, Iвано-Франкiвська, Чернiвцiв, керiвники податкових адмiнiстрацiй Полтавської та Житомирської областей, спiвробiтники Сумської, Запорiзької митниць, Свердловської митницi Луганської областi за хабарництво, зловживання владою, службовим становищем та iншi злочини з ознаками корупційних дiянь до рiзних строкiв позбавлення волi засуджено 74 посадовi особи. Як результат недовiра населення до органiв влади. Саме завдяки корупцiонерам рiзних рiвнiв i рангiв кримiналiтет втручається в процеси приватизацiї, інвестування, конверсiї, прокручує багатомiльйоннi фiнансовi афери, намагається контролювати зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, вiдмиває незаконно набутi кошти. За даними соцiологiчного опитування 1600 респондентiв iз 106 мiст країни, проведеного в березнi п.р. за дорученням Уряду України i агентства USAID, 42респондентiв назвали низький ступiнь довiри до керiвництва i полiтиків України, 39 нiякої довіри, 49 % не довiряють представникам нi центральної, нi мiсцевої влади i лише 19 % їм довiряють. Вiдповiдi на цi питання демонструють, що необхiдною є не просто реформа адмiнiстративного управлiння i державної служби, а кадрова революцiя. Іншими словами, без радикальної замiни нинiшнього складу управлiнського апарату як боротьба з корупцiєю, так i успiх реформ в цiлому приреченi на провал. З метою прагнення до чистоти влади слiд було б скасувати й депутатський iмунiтет. Рекет генетична основа організованої злочинності, який відображає явища, що представляють собою одне із спрямувань кримінального бізнесу. Рекет це одна з форм проявів організованої злочинності, що містить у собі ознаки здирництва, але повністю до нього не зводиться. За сучасних умов про рекет можна здебільшого вести мову стосовно особливо небезпечних випадків організованого здирництва на грунті бізнесу (відносно корумпованих представників державних та галузевих органів управління, контролюючих органів, а також підприємців, банкірів, бізнесменів). Протягом 1997 року в Українi зареєстровано 2829 фактiв вимагательств, що на 1,5 % бiльше, нiж за 1996 рiк. За цей перiод викрито 442 факти вимагательств, скоєних органiзованими злочинними групами. Рекетири підпорядковують собі комерційні структури, банки, окуповують ринки, впритул наближаються до державних підприємств та установ. Методи їх “роботи” різноманітні й постійно вдосконалюються. Більшість злочинних “авторитетів” всіляко дбають про уникнення від відповідальності. Найскладнішою в цьому плані залишається обстановка в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганськiй, Львівській, Одеськiй, Харківській областях та у містах Києві i Севастополі. Як масштабне явище рекет стає впливовим тоді, коли держава не забезпечує функцій соціального контролю за будь-якими видами відхилень від законної діяльності підприємств, комерційних та підприємницьких структур, або відхилень у поведінці тих чи інших громадян. Рекет має багато видів, але його суть при цьому не змінюється одержати майнову вигоду під загрозою відкритого або замаскованого насильства з боку злочинних угруповань. З метою вивчення цієї проблеми було опитано понад тисячу різних категорій співробітників міліції України. Близько 80 % респондентів підтверджують наявність розподілу адміністративних одиниць на зони злочинного впливу, поширення рекету щодо державних структур, промислових підприємств, торгівлі, громадського харчування, сільськогосподарських підприємств і об’єднань. Понад 85 % опитаних вважають, що на місцях відмічається зрощування керівників місцевої влади, правоохоронних органів з комерційними, банківськими та кримінальними структурами. Серед поширюваних кримінальних проявів останнім часом найчастіше називалися “вибивання” боргів, кредитів, постачання та збут наркотиків, вбивства на замовлення. В останнi роки зафiксованi новi, дуже небезпечнi, рiзновиди умисних вбивств, зокрема терористичні прояви та вбивства на “замовлення”. Якщо у р. було виявлено 70 проявiв терористичного характеру, то у р. понад 180. Така ж ситуацiя i з вбивствами “на замовлення”. У р. їх було зареєстровано 87, а у 1995 210, що у ,4 рази бiльше, 1996 понад 100. Протягом 1997 року кiлькiсть зареєстрованих вбивств на “замовлення” зменшилась до 28 випадкiв. Серед мотивiв вбивств найчастiше вiдмiчається вiдкрита боротьба за розподiл сфер впливу мiж комерцiйними структурами та злочинними угрупованнями, помста рекетирiв, переслiдування кредиторiв, лiквiдацiя свiдкiв. Особливу занепокоєнiсть викликає рiзке зростання фактiв бандитизму. Якщо у роцi їх було зареєстровано лише 2, то вже у
р.
57, у р. 93, а за 1997 р. 110. В Українi кожнi пiвтори доби лунає кримiнальний вибух. За 1997 рiк iз застосуванням зброї, бойових припасiв та вибухiвки вчинено 317 вбивств i особам нанесено тяжкi тiлеснi ушкодження. Окрім “еліти криміналітету”, жертвами вбивств “на замовлення” все частіше стають державнi службовцi, керiвники державних владних структур, представники рiзних полiтичних партiй та рухiв, одинокі, престарілі, психічно хворі та інші прошарки соціально незахищених людей на грунті приватизації квартир, спадкоємництва. В результатi злочинних дiй протягом 1996 р. вбито 286 осiб, iз них 40 керiвникiв державного сектору, 122 керiвники та пiдприємцi приватних структур, 116 лiдерiв та активних членiв злочинних угруповань, 65 особам завданi поранення рiзного ступеня тяжкостi. Однiєю з найбiльш важливих проблем розвитку кримiногенної ситуацiї в Українi є постiйне i стрiмке зростання кiлькостi злочинiв, пов’язаних з виготовленням, придбанням, збереженням, перевезенням, пересилкою або збутом наркотичних засобiв. За перiод з по 1996 рр. їх кiлькiсть збiльшилась майже в разiв i склала 38 злочини. Вiдбувається процес створення ринку наркотикiв з усiма характерними ознаками споживачами, iнфраструктурою виробництва, перевезенням та збутом. За 1997 рiк органами внутрiшнiх справ України виявлено 38,1 тис. злочинiв, які пов’язані з наркотиками. Лише у червнi 1997 р. у злочинцiв вилучено 3 млн 700 тис. доз синтетичного засобу “Екстезi”, вартiсть якого на “чорному” ринку перевищує 74 млн дол. США. Злочини, що пов`язані з протиправним обігом наркотиків, сьогодні скоюються переважно організованими групами, діяльність яких охоплює більшість регіонів України. Учасники цих угруповань спроможні проникати навіть у такі відносно ізольовані структури, як армія, заклади освіти тощо. Збiльшується обсяг наркотичних речовин, що постачаються в Україну з-за кордону. Цьому сприяють також зв’язки, що встановилися мiж вiтчизняними та зарубiжними злочинними угрупованнями, які займаються збутом наркотичних засобiв, наближеність України як до азiатських країн-виробникiв, так i до європейського ринку збуту. Зазнала негативних змiн йнфраструктура кримiногенної обстановки у сферi боротьби з незаконним обiгом наркотикiв. Вiдмiнною її ознакою стала експансiя мiжнародного наркобiзнесу на територiю України. Вона виявляється в перетвореннi українського транзитного шляху на додатковий простiр для торгiвлi контрабандними наркотиками. Героїн та кокаїн стали звичними у середовищi наркоманiв. За останнi роки з незаконного обiгу вилучено понад 10 кг героїну та кокаїну, понад 40 кг амфiтамiнiв iноземного виробництва, лiквiдовано вісім каналiв їх контрабандного проникнення на територiю України. Негативним є фактор втрати вна-слiдок цього належного державного контролю за пiдприємствами, якi виготовляють психотропнi та лiкарськi препарати. Перш, ніж зробити спробу охарактеризувати правову сутність організованої злочинності, доцільно сформувати деякі робочі визначення та категорії, пов’язані з предметом цього дослідження. Передусім, варто звернути увагу на слушне посилання, яке маємо уЛогіці” Гегеля, про те, що кожній суспільній системі властиві свої, лише їй притаманні якості злочинності, і, відповідно, міра її оцінки. Експерти ООН відзначають, що уніфіковане визначення організованої злочинності ще не розроблене, але пропонують під організованою злочинністю розуміти відносно велику групу стійких злочинних утворень, які займаються злочинною діяльністю в корисливих цілях і створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних засобів, як насильство, залякування, корупція та розкрадання у великих розмірах. Організована злочинність, на нашу думку, є соціальним явищем, що характеризується створенням згуртованого кримінального середовища в державі, регіонах, сферах суспільного життя. Його структури мають розгалужену, але чітку систему внутрішньої організації, управління, зовнішніх зв’язків, захисту, кримінальна діяльність яких спрямована на досягнення корисливих цілей. Організована злочинність як більш досконала форма прояву сучасної злочинної діяльності не може існувати без відповідних організаційних структур, утворень, що формуються в процесі кримінальної діяльності і пристосовуються до економічних, соціальних, політичних умов держави. Тому суб’єктом організованої злочинності є стійке злочинне угруповання з ієрархічною структурою, яке для досягнення корисливих цілей проникає у структури влади, правоохоронні органи, галузеві органи управління та інші державні інститут