Найдавнішим пам’ятником російської літератури дослідники визнають «Слово об полицю Игореве». Вони відносять його створення до XII століття. Час нещадно, але до цього рукопису воно виявило прихильність. Наприкінці XVIII століття меценат і знавець стародавностей, граф Мусін – Пушкін придбав у Спасском монастирі, що під Ярославлем, кілька рукописних збірників оптом. Заради єдиної й дивної знахідки – «Слова об полицю Игореве».
Оригінал рукопису був знищений московською пожежею 1812 року. Але… рукопису не горять. Ще колись із оригіналу була зроблена рукописна ж копія для Катерини II.
Мусін – Пушкін назвав знахідку поемою й видав окремою книгою, що принесло йому чималі дивіденди
Граф розумів, що тримає в руках не просто літопис, у якій очевидець переказує подію найдавнішої історії, коли в 1185 році Ігор Новгород – Сіверський зробив похід проти половців. Провінційний князь не міг виставити більшу рать, і переважаючі сили половців наголову розбили його й зачарували. Автор приводить лише невеликий епізод самої битви: розповідь про мужність курського князя Всеволода
Невідомий автор певним чином будує композицію свого добутку: опису битви ні, даний тільки епізод, але є опис природи, людських характерів, є оцінка подій. Є авторська позиція. Так приватна подія здобуває узагальнююче значення. Так народжується ідея. Так переказ стає художнім твором
Ігор Новгород – Сіверський, у зображенні автора, – людина з безсумнівними достоїнствами. Переважаючі сили половців лише на третій день битви змогли здолати русичей. Ігор зв’язаний зі своїми воїнами міцною військовою дружбою. Він, нарешті, – шляхетна людина. У полон він попадає лише тому, що намагається допомогти братові Всеволодові. У ньому жива совість. Він розуміє всю глибину провини своєї й готовить втечу. Але не до себе, у Новгород – Сіверський, а до великого князя, у Київ. Ігор не позбавлений і особиста чарівність
Однак невідомий нам автор бачить, що причина походу Ігоря, спонукальний мотив – спрага видобутку й військової слави. І заздрість до Святослава Київському. Оцінку дій Ігоря й Всеволода автор вкладає у вуста великого князя київського: хотіли бути одні мужні, одні хотіли випробувати майбутню славу. Князь київський не виносить вирок: Ігор і Всеволод уже покарані. Великий князь у зображенні автора мудрийі: брати спокутали провину своїми стражданнями
Так рисуються образи героїв. Так будується композиція: опис події, причини поразки й спосіб перемоги над ворогами. Так народжується ще один, віртуальний, образ поеми – образ Батьківщини. Стійте міцно на захисті Батьківщини, але не виступайте в завойовницькі походи: це гибельно для країни