З появою найпершого збірки «Вечір» Ганна Ахматова була визнана талановитої поетесою. А через два роки «Четки» тільки затвердили цю думку про неї. У своїх творах А. Ахматова постає перед читачем в образі різних ліричних героїнь: подружжя і вдови, фатальний коханки та матері. У творчості Ахматової проглядається непрості жіночі переживання в період важких часів. Ось наприклад в 1921 році Ахматова описала тодішню обстановку так:
* Усі розкрадено, віддане, продано, * Чорної смерті миготіло крило, * Всі голодної тугою изглодано, * Чому ж нам стало ясно?
Поряд з нововведеннями у творчості Ахматової простежуються традиції класичної лірики. Таким чином, в основі кожного її твору лежить любов. Для Ахматової любов відіграє особливу роль, більше того вона називає її «п’ятою порою року». Але краще за все любов проглядається в кульмінаційні моменти життя: першого поцілунку або прощального вечора, неймовірною небезпеки або вирішального розмови. Більшість віршів поетеси – це ліричні твори з несподіваним фіналом, глибоко-емоційним результатом. Ганна Андріївна розповідає нам про незвичайну любові:
* О ні, я не тебе любила, * Палила солодким вогнем, * Так поясни, яка сила * У сумному імені твоєму.
З біографії поетеси ми знаємо про її нелегку жіночу долю – втративши коханого чоловіка і сина, вона залишилася в повній самоті. Не дивлячись на нелегкі обставини життя, вона змогла зберегти все світле, що жило в ній, залишитися незалежною як в житті, так і у своїй творчості. Анна Ахматова переборола всі перешкоди, приготовлені їй життям, а її поезія пройшла перевірку часом. Саме тому в наші дні ми чуємо її слова:
* Не з тими я, хто кинув землю * На поталу ворогам, * Їх грубих лестощів я не почуй, * Їм пісень я своїх не дам.