Г. Сковорода стверджував: «Людина – коваль свого щастя». Є також досить популярний народний вислів: «Щасливими не народжуються, ними стають». Ця істина доводиться у творах багатьох письменників, зокрема і в соціально-побутовій драмі І. Котляревського «Наталка Полтавка».
Кожен по-своєму розуміє щастя. Для когось – це багатства, кар’єра, для іншого – дружна, міцна сім’я, для деяких – подорожі і внутрішня свобода. Але, які б не були уявлення, я вважаю, що щастя не передається з генами, не дається долею від народження, його треба здобути. Ми самі робимо вибір: бути щасливими, чи постійно скаржитися,чекаючи поки щастя саме знайде дорогу до нашої оселі.
Наталка Полтавка мріяла, як повернеться її коханий Петро і вони одружаться. Це зробило б її щасливою. Але не судилося юнакові та дівчині без перешкод досягти свого щастя. Наталка Полтавка чотири роки чекала Петра. Вони з матір’ю жили у злиднях, адже старий Терпило – голова сім’ї – помер, а його дружина і дочка змушені були переїхати у маленьке село під Полтавою.
Красива, добра, працьовита Наталка подобалася парубкам. До неї кілька разів засилали сватів, але отримували відмову. Дівчина не втрачала віру в те, що Петро повернеться. Відмовила Наталка і возному, хоч знала, що шлюб з ним міг вивести їх з бідності. Дівчина ладна була невтомно працювати, щоб не зраджувати своєму коханню. Тільки вмовляння матері змусили дівчину погодитися вийти заміж за того, хто буде до душі Терпелисі. Уявляючи своє життя з нелюбом, Наталка говорить, що краще вкоротить собі віку. Петро прийшов у Полтаву вже тоді, коли Наталка була засватана за Тетерваковського. Як тільки дівчина зустрілася з коханим, у неї з’явилися сили для боротьби за своє щастя. В фіналі драми бачимо, як закохані з’єднують свої серця.
Власними силами досяг щастя і Петро. Парубок був закоханий в Наталку, але одружитися з нею не міг, бо не мав грошей. Він подався на заробітки, щоб показати старому Терпилові, що «гідний» його доньки. Потім парубок розшукав Наталку, а разом з нею – і своє щастя.
Микола щастя бачив у свободі. Парубок нікому не корився, вільно виражав свої думки про вади суспільства. Він мріяв потрапити до гурту чорноморців, бо захоплювався козацькими традиціями. Його вабили степи, де немає ніяких заборон, перепон. Микола також отримував задоволення, коли допомагав симпатичним його людям. Парубок підбадьорив Петра, поговорив з Наталкою, а потім зголосився допомогти врятувати кохання молодих людей.
До речі, і Микола, і Петро – сироти «без роду і племені». Про них можна з упевненістю сказати, що щастя вони отримали не від народження, а досягли власними зусиллями. Жодна перепона на життєвому шляху не змусила цих дійових осіб зупинитися.
Отож, І. Котляревський драмою «Наталка Полтавка» стверджує, що «щасливими не народжуються, ними стають». Ця істина доводиться на прикладі кількох дійових осіб. Думаю, нам треба брати приклад з Наталки, Петра та Миколи і досягати свого щастя.