Ринок послуг комерційних банків

Ринок послуг комерційних банків

Зміст

ВСТУП Економічний розвиток країни багато в чому залежить від розвитку її інфраструктурних елементів, до яких належить банківська сфера. Сучасні комерційні банки — розвинені фінансово-кредитні установи, які орієнтуються на міжнародні стандарти й практику діяльності провідних банків-ських установ світу. В умовах зростаючої конкуренції банки повинні швидко ре-агувати на потреби клієнтів і залучати нових потенційних клієнтів. Роль комерційних банків як головних суб’єктів грошово-кредитних відно-син у суспільстві визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб реального сектору економіки з метою забезпе-: чення безперервності індивідуального обігу капіталів підприємств. Саме від здат-ності банківської системи забезпечувати потреби суб’єктів господарювання значною мірою залежать перспективи подолання спаду вітчизняної економіки та її подальшого зростання. У перехідній економіці спостерігається суттєве обмеження ресурсної бази комерційних банків, що, в свою чергу, зменшує масштаби банківського креди-тування. Банківське кредитування та отримання процентів за кредит є важли-вим джерелом отримання прибутків комерційним банком, проте не єдиним. Нинішній стан розвитку банківської системи характеризується значною кількістю банківських продуктів, які класифікуються за різними ознаками. Отже, крім депозитних, кредитних, розрахункових та інших поширених банківських операцій, комерційним банкам доцільно використовувати й нетра-диційні послуги, що дасть змогу розширити клієнтуру, збільшити обсяг прибут-ку та диверсифікувати ризики. Нетрадиційні банківські послуги широко вико-ристовуються у розвинутих країнах світу. В Україні такі послуги надають лише деякі комерційні банки і в дуже незначних обсягах. Становлення і розвиток рин-ку нетрадиційних банківських послуг — це тривалий процес, який лише розпо-чався в Україні. Це перший крок, оскільки їхнє використання має чимало пе-реваг як для клієнтів, так і для банківських установ. Актуальність теми роботи зумовлена тим, що кількість послуг, які надає більшість вітчизняних банків є досить обмеженою, а конкуренція, яка все посилюється вимагає від вітчизняних банківських установ все більшого розширення послуг, які вони надають клієнтам. Метою роботи являється вивчення світового досвіду розвитку ринку банківських послуг та на основі його аналізу дослідження стану, основних проблем та напрямів розвитку вітчизняного ринку банківських послуг. При написанні роботи ставилися такі завдання: Визначити сутність, роль і функції комерційних банків на сучасному етапі; Розглянути основні характеристики банківських послуг; Проаналізувати світовий досвід розвитку банківських послуг; Провести дослідження становлення та напрямів розвитку вітчизняного ринку банківських послуг; Окреслити основні шляхи розвитку банківських послуг вітчизняних комерційних банків; На прикладі АТ ІНДЕКС-БАНК розглянути спектр та якість послуг комерційних банків на нинішньому етапі їх розвитку. Об’єктом дослідження є діяльність комерційних банків на сучасному етапі. Предметом дослідження виступає ринок банківських послуг. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. В першому розділі зроблено дослідження основних підходів до сутності банківських установ на сучасному етапі, проаналізовано їх головні функції. Розкрито основні характеристики банківських послуг, як традиційних, так і нетрадиційних. Наведено різні підходи до класифікації банківських послуг. Другий розділ присвячено становленню та сучасним тенденціям вітчизняного ринку банківських послуг. Окремо акцентовано увагу на основних етапах становлення ринку банківських послуг в Україні. Розглянуто основні тенденції розвитку сучасного вітчизняного ринку банківських послуг В третьому розділі зроблено дослідження послуг, які надаються комерційними банками України (на прикладі АТ “ІНДЕКС-БАНК”). Розглянуто основні шляхи розвитку вітчизняного ринку банківських послуг. Висвітлено сутність електронного та інтернет банкінгу. Окремо виділено перспективи банківських послуг з іпотечного кредитування житла. Інформаційною базою роботи виступають статистичні матеріали НБУ та Державного комітету статистики, праці Васюренко О.В., Вожжова А. П., Дробязко А., Дзюблюк О., Катасонова В.Ю., Лобанової А.Л., Романенко Л.Ф., Роуза П.С., Стойко О.Я., Тарасовець О.М., Тиркала Р.І. та інших вітчизняних і закордонних фахівців.

РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ В ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 1.1. Економічна природа та призначення комерційних банків. Види комерційних банків Етимологія слова «банк» сягає до французького слова «banque» та італійського «bаnса». Ці слова відповідно означають «скри-ня» та «лавка» і описують дві основні функції, які виконували банки. «Скриня» вказує на функцію збереження, оскільки вона є місцем, де зберігається щось цінне [5, c.12]. В Італії у XII сторіччі слово «bаnса» (лавка) означало стіл, прилавок або робоче місце « міняйли». Такі столи встановлювались на майданах, де відбувалася жвава торгівля товарами. Торгівля велася з використанням різно-манітних монет, що карбувалися як державами, так і містами й навіть окремими особами. У цих умовах потрібні були спеціалі-сти, які б зналися на монетах, що були в обігу, могли б оцінити і дати пораду при їхньому обміні. Коли врахувати, що у десятому сторіччі Італія була центром світової торгівлі, куди стікалися товари і гроші з різних країн, то стане зрозумілим, чому банкіри виявились неодмінними учасниками торгових операцій, а їхні «банки-столи» набували все більшого поширення. Подібні «міняйли» зі своїми особливими «столами» були в Стародавній Греції і Стародавньому Римі [5, c.12]. Проте у сучасних умовах дати точне й однозначне визначення тако-го універсального поняття, як «банк», — не менш складне завдан-ня, ніж визначити універсальне поняття «фінанси». Тиркало Р.І. дає визначення банку як особливому виду капіталотворчого підприємства, яке мобілізує вільні кошти клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до потреб між суб’єктами ринкових відносин, а також надає інші послуги [4, c.9]. Однак таке визначення є надто поверховим, так як під нього можуть попадати і небанківські установи, наприклад інвестиційні фонди, які також мобілізують вільні кошти і займаються їх розподіленням. Функції банків значно ширші. Так, як зазначають Рід Е., Котрлер Р., Гілл Е., банк, виступаючи найважливішою фінансовою установою в економіці, може розглядатися як джерело корпоративного кредиту, кредиту для домашніх господарств і для малих підприємств, споживчого кредиту, важливої фінансової інформації, отримання коштів для транснаціональних операцій; як посередник у здійсненні грошо-вих розрахунків [8]. Однак у багатьох випадках визначення поняття «банк» необ-хідно формулювати точніше, причому не стільки для пояснення сутності цього фінансового інституту, скільки для вирішення більш важливих практичних завдань, наприклад, щоб довести, чи є кон-кретне фінансове підприємство банком і чи регламентується його діяльність певними нормативно-правовими актами. Зокрема, банк може характеризуватися набором функцій, які він виконує в економіці, але цей критерій не є вичерпним та дос-татнім. Так, на початку 80-х років XX століття за законами США банком вважалась будь-яка установа, що залучає кошти на депозити та надає кредити. Як цілком слушно зауважують Ватаманюк З. та Дорош О., виключаючи з ділової практики одну з цих двох операцій, у таких установ з’являлась можливість фак-тично надавати клієнту банківські послуги і в той же час фор-мально не підпадати під дію законів про банківську діяльність, тобто виходити з-під контролю державних органів [14, c.120]. У вітчизняному законодавстві існує наступне визначення банку: “Банк” – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності наступні банківські операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [2]. Проте таке визначення надто звужує сутність банку і обмежує коло функцій, які виконує банк (Див. Додаток А). На сьогодні не можна визначити банк і як місце зустрічі клієнта і банкіром, оскільки клієнт все менше потребує безпосереднього контакту з персоналом банку і може отримувати доступ до всього комплек-су фінансових послуг через телекомунікаційні системи зв’язку з будь-якої частини світу, на що звертає увагу Руденко Л. [10]. Тому в найбільш загальному значенні банком прийнято називати фінансову установу, що спеціалізується на акумулюванні ресурсів і управлінні цими ресурсами шляхом здійснення розрахункових, посередницьких, кредитних та інших фінансових операцій [6, c.15]. Як вірно зауважують Кириченко О.А., Роголь І.В., Гіленко С.Л.: “банк — це такий рівень розвитку кре-дитної справи, за якого кредитні, грошові й розрахункові операції концентруються в єдиному центрі, що організує грошовий обіг та кредитні відносини. У сучасному світі через банки здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, посередницькі угоди й управління майном” [5, c.13]. Сучасні банки пропонують своїм клієнтам широкий набір послуг, беруть участь у найрізноманітніших фінансових операці-ях, забезпечуючи професійне виконання покладених на них функцій. Залежно від обраних критеріїв та ступеня деталізації можуть виділятися різні за структурою, кількістю та змістом системи функцій комерційних банків. П.С. Роуз виділяє такі основні банківські функції [9, c.26]: ощадну; інвестиційного планування; платежів та розрахунків; кредитну; управління грошовими потоками; андеррайтера; брокерську; страхунання; трастову. Васюренко О.В. групує функції банків у найбільш агрегованому вигляді, з точки зору забезпечення вирішення основних цілей і завдань, наступним чином [6, c.14]:— платіжно-розрахункова;— ощадно-капіталотворча;— кредитно-інвестиційна. В основу платіжно-розрахункової функції покладено посе-редництво банків при платежах та розрахунках. Виступаючи посередниками, банки беруть на себе виконання таких операцій, як прийняття грошей від клієнтів та їх виплата, зберігання готів-кових коштів, зарахування коштів за переказами на відповідні банківські рахунки, здійснення безготівкових платежів за дору-ченнями клієнтів, виконання платіжно-розрахункових операцій за банківськими пластиковими картками, дорожніми чеками тощо. Ця функція є дуже вигідною та корисною для підприємців, оскіль-ки дозволяє скорочувати витрати на утримання штату касирів, бухгалтерів, охорони, спеціального транспорту тощо. Здійснення безготівкових розрахунків через електронну систему платежів дозволяє істотно скоротити тривалість фінансово-господарського обороту та значно зменшити рівень невиробничих витрат обігу. Слід зауважити, що в умовах перехідної економіки України значну частку відіграють розрахунки за допомогою бартерних операцій (по даним за січень-березень питома вага бартерних операцій в структурі відвантаженої продукції становила 4.4% [29, c. 66] ), а також тіньовий ринок готівкових коштів як у національній, так і в іноземній валюті. Ощадно-капіталотворча функція полягає в залученні тимча-сово вільних ресурсів суспільства, зокрема, в мобілізації грошо-вих доходів і заощаджень та перетворенні їх у реально діючий капітал. Як підприємства, так і домашні господарства при одер-жанні грошових доходів окрему їх частину спрямовують на на-копичення з метою забезпечення наступних великих витрат. Ці доходи та заощадження, якщо вони не задіяні в грошовому кру-гообігу, становлять так званий мертвий скарб. Цікаво подивитися як виконують цю функцію вітчизняні комерційні банки. Останнім часом їм вдалося завоювати довіру населення, про що свідчить зростання вкладів в комерційних банках (Рис. 1.1). Рис. 1.1. Кошти на рахунках підприємств, організацій та населення України [49] Комерційні банки акумулюють грошові доходи та заоща-дження у вигляді різноманітних депозитів, вкладів, перетворюю-чи їх у позиковий капітал. Цей капітал випускається банками в обіг шляхом його надання у тимчасове користування зацікавле-ним господарюючим суб’єктам та домашнім господарствам на відповідних умовах. Тісно пов’язана з попередньою кредитно-інвестиційна функція. База функціонування кредитно-інвестиційних відносин – тимчасове вивільнення грошових ресурсів та поява тимчасової потреби в них. Об’єктивно коливні відхилення фактичної потре-би господарюючих суб’єктів в обігових коштах від їх наявності залежать від багатьох факторів, зокрема: сезонності виробництва, характеру продукції та використовуваної сировини, співвідношен-ня між тривалістю виробництва та тривалістю оберненості про-дукції, коливань цін на неї тощо. Водночас у разі безпосереднього надання вільних грошових коштів їх власниками в позику підприємцям виникають суттєві ускладнення. Так, розміри про-позиції вільних грошей далеко не завжди відповідають розмірам попиту на позиковий капітал. Терміни вивільнення фінансових ресурсів у їх власників також можуть не збігатися з термінами, впродовж яких ці ресурси потрібні позичальникам. Тому саме банки, мобілізуючи ресурси різних розмірів та різної терміно-вості повернення, мають можливість заповнювати тимчасову не-стачу коштів в одних господарюючих одиниць за рахунок тимча-сового їх надлишку в інших. Причому в необхідних сумах і на потрібні терміни. Останнім часом спостерігається посилення участі комерційних банків України в інвестиційних процесах (Рис. 1.2) Рис. 1.2. Обсяг інвестиційного фінансування банківської системи України [49, c.90] Однак в цілому банківська система не відіграє суттєвої ролі як джерело фінансування інвестиційної діяльності (Табл.1.1 ). Пояснюється така ситуація небажанням банків інвестувати кошти на тривалий термін, адже при цьому ризик неповернення кредиту значно росте. З іншої сторони банкам не вдається залучити ресурси на тривалий термін, що в свою чергу пояснюється низьким ступенем довіри до банківської системи як з боку населення, так і з боку суб’єктів господарської діяльності. Таблиця 1.1 Частка банківських кредитів у фінансуванні інвестиційної діяльності (млн. грн.) [48,49] | 01.01.2002 | 01.01.2003 | 01.01.2004 Усього (у фактичних цінах) | 32573 | 37178 | 49638 кредитів банків | 1400 (4.3) | 2361 (6.4) | 4381 (8.8) Таким чином кредитно-інвестиційна функція банків України виконується ними недостатньо. Отже , сучасний банк — це універсальне фінансове підприємство, що здійснює професійне управління ресурсами суспільства в їх грошовому виразі й виконує відповідні специфічні функції (Див. Додаток А) в еко-номіці на законній підставі та під юрисдикцією державних органів, що забезпечують регулювання та контроль банківської діяльності. 1.2 Характеристика банківських послуг На сьогоднішній день провідні банки світу пропонують своїм клієнтам більше 300 операцій. Як вказує Стойко О., банківську послугу можна охарактеризувати як виконання визначених дій в інтересах клієнта [11, c.18]. Однак дане визначення послуг банку є неточним, адже воно не відображає причину, що спонукає банк надавати послуги. Треба погодитися з Кириченко О.А., Роголь І.В., Гіленко С.Л., в тому що “…головне в розумінні його сутності полягає в тому, що банк — це автономне, незалежне комерційне підприємство. У банку, як і в будь-якого іншого підприємства, є свій продукт. Продуктом у даному випадку насамперед є формування платіжних засобів (гро-шової маси), а також різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, гарантій, доручень, консультацій, управління майном” [5, c.13]. Тому банки надають послуги не тільки щоб задовольнити клієнтів, а ще й отримувати прибуток, як і будь-яке комерційне підприємство. Існує певна невизначеність щодо поняття “банківська послуга”. Певна група фахівців не розділяє дії банків на операції і послуги, називаючи одні й ті ж самі дії банку то “операціями”, то послугами” [5]. З цим можна погодитися в тому плані, що банк створює для того, щоб отримати прибуток розробляє продукт, який пропонується споживачеві, тобто таким чином надається послуга. З такої точки зору формування банком своєї ресурсної бази за рахунок залучення зовнішніх коштів населення є пасивною операцією (по відображенню в балансі банку), але в той же час це є і депозитними послугами, які банк надає населенню чи суб’єктам господарської діяльності. Сьогодні універсальні банки пропонують широкий ряд продуктів, що охоплює практично всі сфери діяльності і фінансових послуг. У той же час, інші банки з метою завоювання і міцного утримання конкурентної переваги прагнуть спеціалізуватися на наданні строго визначених видів послуг. Розмаїтість пропонованого банками кола продуктів збільшується завдяки тому, що представлення однакових послуг окремими банками здійснюється по-різному. В той же час, як зауважує Стойко О.Я., залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (див. рис. 1.3) [11, c.19]: пасивні операції; активні операції; послуги. Він же й визначає зміст кожної операції. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов’язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку. Активні операції – це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. Активні операції тісно пов’язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви. Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює як правило у процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримають не у вигляді відсотків, а у формі комісійних виплат. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично безризиковим видом діяльності. Таким чином, Стойко О.Я. власне послугами називає ті види діяльності банків, які не потребують додаткових ресурсів і за які банки отримують комісійний дохід. Однак з такою точкою зору не можна цілком погодитися. Для того, щоб, наприклад, надавати консультативні послуги банку необхідно сформувати певну інформаційну базу, а отже затратити все-таки певну кількість ресурсів, крім того, для надання таких послуг треба утримувати відповідних фахівців, виплачувати їм заробітну плату тощо. А у випадку гарантійних послуг банк так чи інакше має зважати на те, що він має створити певний резерв під надану гарантію на випадок необхідності виплати за гарантійною угодою. І всі решта послуг не є абсолютно беззатратними для банку. Тому відсутність необхідності в додаткових ресурсах не є ознакою послуги. Не можна погодитися, з вищезгаданим автором і в тому, що послуги надаються в процесі активно-пасивних операцій. Існує цілий ряд послуг, які не супроводжують ні активні ні пасивні операції (зокрема в наступному підрозділі буде розглянутий сегмент банківських послуг на інвестиційному ринку). Тому на нашу думку ті традиційні операції (послуги) банків, до яких відносяться депозитні та кредитні операції можна вважати “власне операціями”, а нові операції банків, в тому числі і по формуванню своєї бази (наприклад, платіжні картки) і по кредитуванню (наприклад, факторинг) можна вважати послугами. Хоча ще раз треба відмітити, що відмінності між послугами і операціями є дуже розмитими і таке розділення діяльності банків є більше даниною традиції, ніж має під собою чітку економічну сутність. Тиркало Р.І. вказує, що банківські послуги об’єднують широкий ряд операцій, в тому числі і тих, які нехарактерні банківській сфері. З розвитком ринкових відносин та перебудовою власності в нашій країні стає актуальною потреба у різного роду довірчих послуг, нетрадиційного фінансування тощо. Так як існує попит, то слід погодитися з ним в тому, що до найбільш перспективних послуг можна віднести наступні [4, c. 14]: 1. Трастові (довірчі) послуги: а) для фізичних осіб:* розпорядження спадщиною;* управління власністю;* опікунство і забезпечення збереження майна та ін.; б) для юридичних осіб:* розпорядження активами;* агентські послуги;* операції, пов’язані з ліквідацією майна клієнтів та ін. 2. Послуги зі збереження цінностей з наданням клієнтам у розпорядження сейфа та з прийняттям цінностей клієнта на збереження без їх доступу. 3. Консультаційні та інформаційні послуги зі створенням певної міжбанківської бази даних. 4. Гарантійні та посередницькі послуги. 5. Факторингові та лізингові операції, форфейтинг та ін. Стойко О. класифікує банківські послуги класифікуються залежно від кількох ознак [11, c.86]: 1. Руху матеріального продукту: послуги, пов’язані з рухом матеріального продукту (наприклад, розрахунково-касове обслуговування); чисті послуги (наприклад, консультаційні); 2. Контингенту споживачів: послуги юридичним особам; послуги фізичним особам; 3. Відображення послуг у балансі: балансові; позабалансові (операції, що певний час не відображаються в балансі, поки не будуть відображені в прибутках або збитках банку); 4. Плати за надання послуг: платні; безкоштовні; 5. Можливості обліку платних послуг і можливості визначення розміру плати: послуги, розміри яких підлягають обліку (розрахунково-касові, кредитні, валютні); послуги, аналоги яких є у відповідних тарифах (консультаційні); послуги, вартість яких не може бути встановлена об’єктивно (як правило, надаються банками в пакеті з платними товарними послугами). Банківськими послугами можна вважати діяльність банку, яка направлена на виконання основних функцій та спрямована на зростання дохідної діяльності банку. Комерційні банки можуть надавати послуги фінансового брокера, депозитарія, незалежного реєстратора, гаранта, а також довірчі, розрахун-ково-клірингові, консалтингові послуги. Часто всі ці послуги надаються в комплексі, за що банк отримує винагороду у вигляді комісії. Комісійні встановлюються в процентному відношенні до суми угоди. Окрім комісійної винагороди, банк може стягувати плату за обслуговування. Довірчі послуги банків у сфері інвестицій можуть полягати в управлінні портфелем в інтересах довірителя. Плата за ці послуги буває фіксованою чи може встановлюватися у процентному відношенні до отриманого доходу. При довірчій послузі клієнт залишається власником майна, передаючи його в розпорядження банку чи трастовій компанії на строк, визначений дорученням. Послуги незалежних реєстраторів включають цілий комплекс: наприклад, поіменний облік акціонерів, ведення реєстру держателів цінних паперів, заміна сертифікатів при зміні власника цінного папера, інформування акціонерів про діяльність акціонерного товариства тощо. Розрахунково-клірингові послуги полягають у тому, що банки ведуть рахунки учасників фондового ринку і забезпечують розрахунки за угодами. Депозитарні послуги передбачають зберігання цінних паперів клієнтів. Консалтингові послуги мають на меті аналіз фондового ринку, розробку документації для емісії цінних паперів, оцінку стану інвестиційного портфеля клієнта, розробку, інвестиційних стратегій для клієнтів. 1.3. Світовий досвід розвитку ринку банківських послуг Як уже згадувалося вище, ще на початку свого утворення банки надавали послуги по зберіганню та обміну грошей. Трохи згодом банки почали надавати гроші в позику, що зумовило появу такого напряму банківських послуг, як кредитування. Таким чином уже на початку 20-століття сформувалися основні напрямки банківських послуг: депозитні, кредитні та розрахунково-платіжні послуги, які традиційно називають банківськими операціями. Ці види послуг у тій чи іншій мірі надає кожна банківська установа. Нижче розглянуто види послуг, які з’явилися в банківській практиці порівняно недавно і мають ще назву “нетрадиційних”. Факторинг – одна з нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася у банківській практиці у 50-х роках. Факторинг – це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов’язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. У факторингу беруть участь три сторони [15, c.37]: фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку); постачальник; покупець. Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування [18, c.11]. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов’язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. У договорі може передбачатися: право регресу – право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред’явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта). Такого роду операції широко застосовуються у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою, хоча в Україні їх застосування тільки починається. Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин [20, c.135]: комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків); позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс. Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв’язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів. Зараз досить поширеним банківських послуг є управління майном на користь пенсійних фондів, страхових компаній. До розпорядження спадком належать операції з отримання рішень суду, збору та забезпечення зберігання спадку, сплати адміністративних витрат по розрахунках з кредиторами, сплати податків, розподілу майна. Управління персональними трастами (майном, що було передано банку для управління) передбачає: розміщення коштів; депозитні операції; отримання доходів; виплату доходу клієнтові; облікові операції; фінансовий аналіз [20, с.136]. Агентські послуги дещо відрізняються від трастових тим, що клієнт не втрачає повноважень власника, а лише доручає банку проведення операцій від свого імені. Агентські послуги включають: страхування майна, інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, сплата рахунків, податків та інші. Підприємствам комерційні банки надають такі види агентських послуг: розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств тощо. Посередницькі послуги – це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Серед посередницьких послуг, що надаються комерційними банками, найбільш поширеними є: посередництво в отриманні клієнтом позички, посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли банк неспроможний задовольнити кредитну заявку клієнта. Така ситуація може виникнути у випадку перевищення потрібної суми над встановленим лімітом кредитування. Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення від клієнта. Гарантійні послуги полягають у зобов’язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов’язання. До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту. Плата за надання гарантійних послуг – це комісія. Банківські гарантії, особливо відомих своєю платоспроможністю банків, фактично означають доступ клієнта до кредиту [4, c.12]. Консультаційні послуги для клієнтів комерційні банки надають з питань економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо. Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими операціями, а саме: кредитними, лізинговими та іншими. Плата за консультацію враховується у складі плати за основний вид операції, що супроводжується консультацією. Комерційні банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю, зокрема: одержанням інформації; використанням інформації; поширенням інформації; зберіганням інформації. За режимом доступу інформація поділяється на: обмежену та відкриту доступ до якої забезпечується шляхом публікації в офіційних друкованих виданнях). Окремої уваги, з огляду на актуальність для України потребує розгляд банківських послуг у сфері інвестиційної діяльності. Треба погодитися Катасоновим В.Ю., Морозовим Д.С. та Петровим М.В., що для багатьох банків інвестиційна діяльність стало новою і досить великою нішею на ринку банківських послуг [7]. Виступають вони на міжнародному інвестиційному ринку у різних якостях: як банки-кредитори; як гаранти; як інвестиційні брокери (інвестиційні банки); як фінансові консультанти; як ініціатори створення і/чи менеджери банківських консорціумів; як інституціональні інвестори, що здобувають цінні папери проектних компаній; як лізингові інститути і т.д. Принципово новим видом банківської діяльності став консалтинг в області реалізації інвестиційних проектів. Спеціалізованими банками-консультантами здійснюється наступний набір послуг: пошук, добір і оцінка інвестиційних проектів; підготовка всієї техніко-економічної документації по проекту; розробка схем фінансування проектів, ведення попередніх переговорів з банками, фондами й іншими інститутами на предмет їхньої участі у фінансуванні проекту; підготовка всього пакета документів по проекті (включаючи попередні згоди по реалізації товарів і послуг); надання сприяння у веденні переговорів і підписання кредитних угод, угод про створення консорціумів і т.д.

Найчастіше пакет документів по проекту (закінчений продукт фінансових консультантів) готується по спеціальному замовленню комерційних банків чи промислових компаній. Однак іноді такі пакети пропонуються на вільному ринку, тобто консультанти несуть ринкові ризики. У багатьох випадках банк, що здійснює консультування, частково сам бере участь у фінансуванні проекту, доводячи тим самим об’єктивність своїх оцінок і серйозність своїх рекомендацій. У Великобританії ж існує поділ консалтингових і фінансових функцій: банк-консультант не бере участь у фінансуванні. При цьому висувається усе той же аргумент забезпечення більшої об’єктивності оцінок, запобігання конфлікту інвесторів. Нам, однак, представляється більш виправданим перший підхід. Серед консультантів з питань організації ПФ світовими лідерами є такі відомі інвестиційні, торгові і комерційні банки, фінансові комісії, як Morgan Grenfell, Morgai Stanely, Merril Lynch, Bank of America, Barclays, DBS, Citibank, Л Morgan, CS First Boston, Solomon Brothers, Chase, Lehman Brothers i т.д. Можна помітити, що деякі з ведучих консультантів одночасно є і відомими банками-організаторами. Важливими учасниками інвестиційного ринку останнім часом стали фінансові компанії і банки, що організують емісії і розміщення так званих “проектних облігацій” без права регресу (non-recourse proje) bonds). Основними банками в даній області в 1994 р. були Lehman Brothers (4 емісії загальним обсягом 8 млн. дол.); CS First Boston (