Найвищого свого розвитку украiнська байка досягла у XIX столiттi у твор чостi Леонiда Глiбова. Украiнська байка пiднеслася на вищий ступiнь iз виходом у свiт збiрки “Малороссийские приказки” 1834 року. Вiдомо 107 байок, написа них цим невтомним трудiвником, який, за словами Iвана Франка, навiть у роки страшного затишку, застою та загального занепаду лiтературного життя в Укра iнi не випускав iз рук пера. У байках “Вовк i Ягня”, “Вовк i Кiт”, “Вовк i Вiвчарi” Л. Глiбов вiдтворив безправне становище покрiпаченого селянства. З боку помiщикiв воно зазнава ло нелюдських знущань. Автор критикує суспiльство, у якому постiйно …нижчий перед вищим гнеться, А бiльший меншого тусає та ще й б’є. Яскраво змалював байкар руйнування помiщицьких господарств, банкрут ство панiв у творi “Мiрошник”. Хома, колись добрий господар, занедбав своє господарство, бо “не гаразд за дiло брався”. Вiн не прислухається до порад, самовпевнено вiдповiдає:
Ї Нехай лиш! Рiчка Ї не калюжа; Води ще стане на весь вiк! Автор у алегоричнiй формi розкрив паразитизм та марнотратство помiщи кiв, показав iх жорстокiсть та нелюдське ставлення до крiпакiв: “А за недогарок вони людей i лають, i мордують”. Iз презирством говорить вiн про панiв: “Вони се так, бач, хазяйнують”. У байцi “Ведмiдь-пасiчник” Л. Глiбов висмiяв вибори у земство, створивши пародiю на царський суд, показавши умiння хижакiв пристосовуватися до но вих умов.
Своє перо сатирика Л. Глiбов спрямовував на паразитизм, лакейство, лице мiрство, неробство та егоiзм панства. У байцi “Цуцик” автор засудив продажних, морально низьких людей, якi за недогризену кiстку з панського стола готовi зра дити вiрних друзiв. Цуцик зверхньо ставиться до Бровка, бо дуже запанiв, вiн байдужий до страждань колишнього товариша. Леонiд Глiбов своєю байкарською творчiстю “зробив значний крок уперед порiвняно зi своiми попередниками i сучасниками”, малюючи реальнi картини тогочасноi дiйсностi.