Мотив страждання. Цей мотив визначає загальний пафос п’єси. Страждає Сехісмундо, роздумуючи над нерозгаданою таємницею власної долі, страждає Росаура через зраду, страждає король, усвідомлюючи свою причетність до смути в державі. Страждання у земному житті – звичний для літератури бароко мотив. Герої Кальдерона переборюють свої страждання або силою власної волі, або усвідомленням марності земних поривань людини.
Шекспір і Кальдерон творили в одну й ту саму епоху: Шекспір своїми драмами започаткував нову добу, а Кальдерон писав їх в самий розквіт епохи бароко.
Головні герої п’єс Шекспіра “Гамлет” і Кальдерона “Життя – це сон” Гамлет і Сехісмундо, з одного боку, дуже схожі, але з іншого – зовсім різні. Як Гамлета, так і Сехісмундо переповнює почуття помсти. Та якщо Гамлет бажав помститися за свого батька, то Сехісмундо хотів згубити його за своє зіпсоване життя.
Життя – це сон? Простежує причини і наслідки еволюції, зміни образу Сехісмундо (від напівдикого самітника через нестриманого тиранічного володаря (його перше звільнення Ба-силіо) до досконалої, шляхетної особистості (його звільнення бунтівниками);
х висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в трагедії.