Переклади і переспіви зі світових літератур — яскрава сторінка в поетичній творчості М. Старицького, який розпочав із цього свою літературну діяльність. Тим самим він збагатив жанрово-виражальні можливості української поезії, розширивши її тематичний діапазон.
М. Старицький перекладав твори Байрона, Гете, Шекспіра, Гейне, Гюго, Андерсена, Лєрмонтова, Пушкіна, Некрасова, Жуковського, Крилова, інших письменників.
Перші переклади друкувалися у львівських часописах «Правда» та «Нива» (1865), а також виходили окремими виданнями.
Перекладацький доробок М. Старицького величезний — понад 200 творів. На думку поета, це — «найцінніший труд у добу виховання мови», джерело поширення однієї національної культури на інші, збагачення змісту і форми культури власної.
У важкий час переслідування української культури і мови самодержавним урядом перекладацька діяльність виконувала важливу функцію громадянської, патріотичної ваги: розвиток власної національної культури, коли навіть саме існування її було під загрозою.