Роман «Біла Гвардія» автобиографичный роман про громадянську війну, про нелегкі хитросплетення доль людей
Одну із чільних позицій в оповідання займає місто. Він є уособленням повноцінним героєм роману
Літературознавці й критики вважають, що це може бути рідне місто писати – київ, однак прямих доказів цього немає.
Сучасник революції й свідок переломного років, що предзнаменовали громадянську війну, і охопили російську державу, Булгаков ясно й реалистично описує, що відбувається на сторінках свого добутку, буквально переживаючи ці події знову.
Місто, саме з великої букви Місто – Першопричина всіх дій і кінцева цілься
Для Турбиных Місто – Мала Батьківщина, що вони не кинуть і не зрадять, для мужиків – петлюрівців і «білих» Місто також рідної. Вони пов’язані з ним нерушимими узами, якими тільки може бути зв’язана людина що випробовує, до кінця непояснений зв’язок з місцем, називаним Батьківщиною. А більшовики, що прийшов здалеку, Місто далеке
У першій частині роману, Місто відіграє роль когось «гостинного привітного хазяїна», що приймає в обійми кожного, що біжать від своєї непростої долі. Він прекрасний, безтурботний, величний і неймовірно гарний. Він пестрит зеленими садами, парками й алеями. Піднімається серед усього цього Місто, шумить, живе, почуває…
Він масштабна сцена дійства, оточена якимись границями, за яких уже інше життя. У романі він представляється цілим миром, що існує для його жителям, що населяють, яким уже не зникнути поза його.
У другій і третій частині оповідання Місто вже практично кинуте напризволяще долі. Він порожній, сірий, самотній, захищати його вже комусь, крім хіба тільки відданих до розпачу Турбиных і подібних представників «білих». Але все – таки, Місто продовжує дихати, стомлений боями й вуличними боями…
Місто – це образ, зібраний з осколків минулого, забутого років, що канула в небуття із приходом жорстокої революції, що поміняла всі, у Росію. Ожилим, одухотвореним письменником образ, що прямує від прекрасного довоєнного до страшного й що розпадається. Проте, автор зачарований непереможністю й беззахисністю, любов’ю й ненавистю Міста називає його місцем, просоченим світлом життя…
Булгаков пише свого роду оду улюбленому місту Києву (проте не називаючи його в романі), увічнюючи свою гаряче улюблену Батьківщину в одному зі своїх добутків