Оборотні кошти підприємства План 8.3. Оцінка ефективності використання оборотних коштів підприємства. 8.4. Напрямки підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства. Оцінна ефективності використання оборотних коштів підприємства Як вже зазначалося, підприємство зацікавлене в продовжені строку виконання власних зовнішніх зобов’язань, що може обернутися для нього зведенням фінансово-експлуатаційних потреб до нуля або навіть перетворенням на від’ємну величину, коли в підприємства залишається навіть більше грошових фондів, ніж ТУ потрібно для безперервної роботи. Величину фінансово-експлуатаційних потреб ототожнюють з потребою в оборотних коштах і визначають як різницю між сумою коштів, вкладених у запаси сировини, готової продукції, дебіторську заборгованість та кредиторською заборгованістю. Одним із способів визначення фінансово-експлуатаційних потреб підприємства (ФЕП) є їх вираження у відсотках (гФЕП) до виручки від реалізації (РП) за формулою (8.7): Якщо результат розрахунків, скажімо, дорівнює 50%, це означає, що нестача оборотних коштів підприємства еквівалентна половні його річної Виручки; 180 днів на рік підприємство працює тільки на те, щоб покрити свої фінансово-експлуатаційні потреби. Для успішної роботи підприємства велике значення має швидкість обігу оборотних коштів. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємстві застосовують такі показники: 1. Коефіцієнт оборотності обігових коштів (Коб) характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період і розраховується за формулою (8.8): де РП – обсяг реалізованої продукції, грн; ОЗср- середній залишок оборотних коштів у визначеному періоді, грн. Середній залишок оборотних коштів визначається як середньозважена величина суми оборотних коштів на початок і на кінець звітного періоду. На практиці для обчислення середніх залишків оборотних коштів підприємства зазвичай використовують зведений баланс підприємства за визначений період. 2. Зворотним до коефіцієнта оборотності обігових коштів є коефіцієнт закріплення оборотних коштів (кз), який показує частку оборотних коштів у кожній грошовій одиниці реалізованої продукції і визначається за формулою (8.9): 3. Швидкість або тривалість одного обороту обігових коштів в днях (ТОБ) визначається як відношення кількості днів в аналізованому періоді (Тк) до коефіцієнта оборотності (kОБ) за формулою (8.10): Показники оцінки ефективності використання оборотних коштів можна розраховувати за всією сукупністю оборотних коштів і за їх окремими елементами. Слід усвідомити, що прискорення оборотності коштів супроводжується додатковим залученням засобів в оборот. Уповіпьнення оборотності супроводжується відволіканням’засобів з господарського обороту, їх більш тривалим осіданням у виробничих запасах, незавершеному виробництві, готовій продукції. При аналізі використання промисповим підприємством оборотних коштів застосовуються різні показники оцінки використання матеріальних ресурсів, зокрема, такі як: 1) коефіцієнт виходу готової продукції з одиниці сировини; 2) показник витрат сировини на одиницю готової продукції; 3) коефіцієнт використання матеріалів (відношення чистої ваги (маси) виробу до нормативних (фактичних) витрат конструкційного матеріалу); 4) коефіцієнт використання площі чи обсягів матеріалів; 5) рівень відходів (втрат) тощо. Разом з обчисленням вказаних показників слід пам’ятати, що загальними джерелами економії матеріальних ресурсів є: – зменшення питомих витрат матеріалів; – зменшення ваги (маси) виробів; – зменшення втрат і відходів матеріальних ресурсів; – використання відходів і побічних продуктів; – утилізація відходів; – заміна натуральної сировини і матеріалів штучними; – підвищення якості матеріальних ресурсів тощо. Напрямки підвищення ефективності використання оборотних кош-i тів підприємства Основними напрямками стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є: – визначення потреби підприємства в оборотних коштах; – визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до оптимального значення; – вживання заходів щодо прискореного повернення підприємству сум дебіторської заборгованості; – припинення виконання робіт для неплатоспроможних замовників; – визначення оптимального обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва; – скорочення управлінських та усунення непродуктивних витрат; – впровадження прогресивних методів управління виробництвом; – поступове збільшення обсягу статутного капіталу підприємства для фінансування власних оборотних коштів. Отже, в межах сформульованих напрямків стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів підприємства, конкретними шляхами підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства є: – обґрунтоване встановлення норм і нормативів праці; – встановлення прямих постійних взаємозв’язків з постачальниками; – зменшення вартості застосовуваних у виробництві сировини і матеріалів на основі придбання їх за оптовими цінами чи заміни дешевшими аналогами; – економія на нормах витрат сировини і матеріалів завдяки впровадженню прогресивних технологій у виробництво; – вторинне використання відходів у виробництві; – уніфікація рецептури виробництва продукції; – інтенсифікація виробничих процесів (скорочення тривалості виробничого циклу); – перехід до безперервного здійснення виробничих процесів; – прискорення обробки партій постачання матеріальних ресурсів; – прискорення процесів збуту продукції при застосуванні прогресивних маркетингових технологій. Рекомендована література 1. Господарський кодекс України №436-IV від 16.01.2003. – К.: Атіка, 2003. – 208 с. 2. Кодекс законів про працю від 10.12.1971 p. Ne322-VIII, зі змінами і доповненнями. 3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку – К.: Атіка. 2002. -124 с. 4. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України, зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР) -1992. -№31. 5. Про інвестиційну діяльність: Закон України, зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – №47. 6. Про оплату праці / Закон України від 24.03.1995 р. №108/ 95-ВР в редакції Закону України від 06.02.1997 №50 / 97-ВР, зі змінами і доповненнями. 7. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України в редакції від 22.05.1997 р. №283/ 97-ВР, зі змінами і доповненнями. 8. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16.01.2003 p. №433-IV. 9. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.1990 р. №507-ХІ), зі змінами і доповненнями. * * * 10. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. – М.: ОАО Новости, 2000. – 255 с. 11. Безуглий А. Основні фонди та наслідки державної амортизаційної політики // Економіка. Фінанси. Право. – 2000 – №8. – С. 24-30. 12. Бланк И.А. Управление активами. – К.: “Ника-ЦенТр”, 2000. – 720 с. 13. Бланк И.А. Управление формированием капитала. – К.: “Ника-Центр”, 2000. -512 р. 14. Гетьман О.О. Економічне обґрунтування механізму функціонування підприємств у ринковому ієрархічному просторі // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту: Економічні науки. – Дніпропетровськ, ДДФЕІ. -2001. – №2(6). – С. 94-97. 15. 15.Демченков B.C., Милета В.И. Системный анализ деятельности предприятий: М.: Финансы и статистика, 1990. – 182 с. 16. Економіка підприємства: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц./ Г.О.Швиданенко, С.Ф.Покропивний, С.М.Клименко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 248 с. 17. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с. 18. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 207 с. 19. Кашин В.Н., Ионов В.Я. Хозяйственный механизм и эффективность промышленного производства. – М.: Наука, 1997. – 367 с.