Із давніх-давен уславилась земля українська піснями, які передавалися від покоління до покоління, від матері до дітей бережно, як найцінніші реліквії. Пісні розкривали духовний світ народу, його прагнення і сподівання, горе і радощі, давали сили в труді і боротьбі за визволення. “Українська народна пісня, – писав М. Стельмах, – увібравши в себе і грозовий, і барвінковий ласкавий світ, історію і побут, болючі роздуми і найніжніші почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоційне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями мелосу…” Доля української пісні сумна і велична. Незважаючи на перешкоди і лихоліття, вона вистояла і продовжує чарувати красою нові покоління. Кожна пісня, мов іскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав укладач збірки “Найкращі пісні України” Михайло Шевченко: “Вона має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об’єднує, паморочить жагучим почуттям духовності – має дух!” Народна пісня – це насамперед історія України та невмирущість душі народної, це світ життя і боротьби, надій і сподівань, які не покидають людину і в найтяжчі часи. Минають століття, змінюються суспільні устрої, потрясають світ війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші зі своїми смаками й уподобаннями. А народна пісня залишається, даруючи свою красу та неповторність.
Народна пісня зоряно, незгасно Горить в моєму серці повсякчас, Вона мене виводить на дорогу. Вона мені просвітлює віки, Де радість і печаль мого народу Врослися в древа вічного гілки.
Народна пісня – це історія народу І. Диво дивне – народна пісня. (У піснях історія, досвід народу, набуті протягом століть.) III. “Народна пісня землі української – це історія землі української та духу народного”. (“Пісня про Байду”, “Ой Морозе, Морозенку…”, “Туман яром котиться” – пісні про героїв – захисників українського народу.) III. Житиме наш народ, наша Україна, житиме й українська пісня. (Пісня пов’язана з життям народу, вона вбирає в себе минувшину та сьогодення, намагається зазирнути у майбутнє.)