«Енеїда» Котляревського написана простою розмовною мовою. Поема була створена понад 25 років тому і по праву вважається фольклорним та етнографічним джерелом життя українського народу 18-початку 19 століття. Автор майстерно зобразив основні риси побуту, звичаї народу. Завдяки цьому творові всі дізналися про те, що українці – самобутній народ з власною культурою та традиціями.
Поема має сюжет, запозичений з античної літератури. Котляревський ніби переодягнув українців в античних героїв в український одяг. Розповідь ведеться в жартівливо-бурлескному тоні, герої твору – звичайні люди, які мають свої слабкості, вони позбавлені величності та святості. Автор бере сюжет з давньої античної традиції, але наповнює його оригінальним змістом.
Усі персонажі твору умовно можна розділити на дві основні групи: першу становлять земні герої, другу – боги. Еней та троянці належать до звичайних людей, автор зображує водночас у зниженому бурлескному та високому піднесеному плані.
Спочатку троянці зображені в зниженому плані, тобто як розбишаки, як тільки те й роблять, що гуляють, розважаються, випивають. Ватажок Еней вдається до різних витівок. Проте важливою рисою троянців є здатність до вияву патріотичних почуттів, в умовах війни вони поводять себе як доблесні воїни. Котляревський при змалюванні героїв відходить від бурлескних традицій. У образах Енея та троянців проявляються риси українського козацтва, така паралель не є випадковою, автор намагається активно залучати елементи фольклору та народних традицій в описах портретів, дій та укладу життя троянців.
Важливими образами є образи Низа та Евріала, це юнаки, які приєднуються до троянського війська, щоб допомогти їм воювати проти ворога. Цей епізод викликає високі патріотичні почуття та гордість за те, що українці такі сміливі та віддані суспільній справі, готові навіть ризикнути власним життям заради добробуту та свободи своєї країни.
Небожителі, жителі Олімпу зображено в сатиричному плані, автор прагне до змалювання образів як звичайних людей. Таким чином, Котляревський наділяє їх не найкращими рисами панів 18 століття. Вони нудьгують від того, що мають багато вільного часу, постійно проводять час у пиятиці та сварках. Юнону зображено пліткаркою та інтриганкою, Нептуна та Еола – хабарниками. Цар Латин та князь Турн також належать до цієї групи.
Важливими є картини пекла та раю, описується все в дусі фольклорних традицій, письменник висловлює народні погляди, говорить про негативні прояви суспільного життя, зокрема акцентує увагу на хабарництві, несправедливому суді, пліткарстві.
У поемі відтворено побут та культуру українців 18 століття, їхні вірування, показано, який одяг тоді носили, які були розваги, подано особливості національної кухні, танці та пісні. Отже, Енеїда є етнографією українського народу, однією зі сторінок його історії, це дуже важливо для розуміння концепції твору. Котляревський з великою любов’ю зображує кожного персонажа.