Із народними переказами я вперше ознайомився на уроках української літератури.
Які дивні твори! І не казка, і не бувальщина.
Поєднали вони в собі історичну правду і людську вигадку.
Гарно і поетично зображені в переказах народні захисники-заиорожці. Оспівуючи козаків, народ перебільшує, приписує їм фантастичні можливості.
Я думаю, що так люди виражали вдячність і любов до своїх обранців.
З особливою пошаною розповідають перекази про народних героїв — Богдана Хмельницького, Нестора Морозенка, Олексу Довбуша. Це відважні лицарі, які боронили свій народ і від польської шляхти, і від татарських набігів.
Особливо мені сподобалися перекази «Про запорожців». Адже цікаво уявити козака, який має величезні вуса, вміє говорити дванадцятьма мовами та ще й за тисячу верст бачити, що там робиться!