З перших днів свого життя людина починає сприймати все те, що її оточує. У неї формується власний світогляд і виникає потреба виразити свої думки та почуття. Саме цю – безумовно важливу – функцію
виконує мова, яка для нас стала вже на стільки звичною, що ми навіть не замислюємось, яку вона має цінність для кожного з нас і які безмежні можливості та шляхи
вона відкриває перед кожним.
Для більш яскравого прикладу, я пропоную
повернутися в наше минуле. В ті далекі часи,
коли ще первісні люди,
не вміючи порозумітися один з одним, все -таки намагалися
передати один одному певну інформацію. Для цього вони використовували
різні методи, що в наш час виглядали б просто безглуздо: вимовляли
якісь малозрозумілі
звуки, несамовито махали руками, а інколи навіть вдавалися до використання грубої сили.
Відсутність чітко сформованих і зрозумілих для всіх слів ставала величезною
перешкодою для тогочасних людей і їх взаємовідносин.
Але, згодом , впевнено прямуючи в світле майбутнє, люди почали формуватися певні слова ( що допомагали б описати предмети, явища та події,
що були навколо) та
правила їх використання (для уникання непорозумінь). Так з року в рік, зі століття в століття виникала і вдосконалювалась велика та могутня мова. В різних куточках планети вона звичайно мала
великі контрасти і людині, яка опинилась на значній відстані від своєї домівки, вже було важко зрозуміти місцевих мешканців.
Але на певній території мова єднала людей і робила їх однією великою родиною.
На превеликий жаль,
у нашому суспільстві є люди, які не шанують це неоціненне надбання наших предків. Вони нехають рідну мову і тим самим проявляють велику зневагу як до себе, так і до своєї Батьківщини, до своїх пращурів, які віддали
своє життя за порятунок найсвятішого – рідної мови! Такі люди ставлять себе на самий низький щабель суспільства і стають для інших справжніми дикунами. Показуючи свою неосвіченість і таку непошану, вони виглядають так же безглуздо, як і первісні люди і лише викликають
співчуття оточуючих.