Глибина i щирiсть почуттiв: закоханостi, свiтлої радостi, вiрностi утворчостi Павла ТичиниО, як переливалися пiснiПiд Вашою гарячою рукоюХоч тихi, а, мов травень,Голоснi!/ М. Рильський /Дiйсно, всi поетичнi твори Павла Тичини схожi на травень, бо в нихзвучить непереможним акордом свiжiсть i молодiсть, надiя i сподiван ня.Як весна, що буяє радiстю, примушує тiло дрижати вiд солодкої втоми, такпоезiя П.
Тичини впливає на розум i серце людини. Впливаєвсеперемагаюче, бо насичена вона глибиною i щирiстю почуттiв митця.Правду говорять, що у кожного поета, який досяг високої майстер ностi, єсвiй вiрш. Вiрш, що вiдрiзняється самобутнiстю стилю i художньоюдовершенiстю. За таким твором навiть без прiзвища вгадується автор.Тичинiвськi вiршi ж вгадати неважко, бо свiтяться вони розмаїтимидiамантами: мрiйливою закоханiстю i свiтлою радiстю, безмежною вiрнiстюi глибокою вiдданiстю. Цi почуття стосуються як людини, так i природи,що надихала його. Не залишають нас байдужими простi, але водночасхвилюючi рядки вiрша:Ви знаєте, як липа шелеститьУ мiсячнi веснянi ночi?Кохана спить, кохана спить,Пiди збуди, цiлуй їй очiКохана спить(“Ви знаєте, як липа шелестить”)одикою, щирим захопленям i свiтлим смутком:О люба Iнно, нiжна Iнно,Любовi усмiх квiтне раз – ще й тлiнно.(“О люба Iнно…”)Лiричний струмiнь пронизує навiть громадянську лiрику Павла Тичини, бо йу творах, присвячених народовi України звучить гiмн вiрностi i любовi:О Україно! Сонце волi!Вiд ран твоїх мене болитьЗа тебе б – ворога спалитьТвою скорботу, муки болiЯ хочу в себе перелить.(“Матерi забуть не можу”)Не менш разючим є у Тичини ще одне: дивовижна взаємодiя звукового iсвiтлового понять. Простежується це явище у багатьох поезiях, але, намою думку, найяскравiше вiдображене у вiршi “Арфами, арфами…”:Арфами, арфами –Золотими, голосними обiзвалися гаїСамодзвонними:Йде весна,Запашна,Квiтами – перламиЗакосичена.Правда, чудовий передзвiн кольору i звуку чарує душу? Лоскоче потаємнiкуточки свiдомостi, наповнює мозок i серце свiтлою радiстю.Не маю можливостi проаналiзувати всi лiричнi твори П.
Г.
Тичини. Алезапевняю вас: скрiзь присутнi глибокi i щирi почуття поета, сповненiлюбовi, нiжного трепету, оптимiзму. Дуже радiю з приводу того, щодоторкнулася струнами свого серця до багатоголосих вiршiв Тичини.Впевнена, що допоможуть менi прочитанi твори стати людиною справдiчуйною, щирою, вiдвертою в нашому складному життi. Допоможуть бачити iтворити добро, з нiжнiстю нести його людям. Глибина i щирiсть почуттiв: закоханостi, свiтлої радостi, вiрностi утворчостi Павла Тичини О, як переливалися пiснi Пiд Вашою гарячою рукою Хоч тихi, а, мов травень, Голоснi! / М. Рильський / Дiйсно, всi поетичнi твори Павла Тичини схожi на травень, бо в нихзвучить непереможним акордом свiжiсть i молодiсть, надiя i сподiван ня.Як весна, що буяє радiстю, примушує тiло дрижати вiд солодкої втоми, такпоезiя П.
Тичини впливає на розум i серце людини. Впливаєвсеперемагаюче, бо насичена вона глибиною i щирiстю почуттiв митця. Правду говорять, що у кожного поета, який досяг високої майстер ностi, єсвiй вiрш. Вiрш, що вiдрiзняється самобутнiстю стилю i художньоюдовершенiстю. За таким твором навiть без прiзвища вгадується автор.Тичинiвськi вiршi ж вгадати неважко, бо свiтяться вони розмаїтимидiамантами: мрiйливою закоханiстю i свiтлою радiстю, безмежною вiрнiстюi глибокою вiдданiстю. Цi почуття стосуються як людини, так i природи,що надихала його. Не залишають нас байдужими простi, але водночасхвилюючi рядки вiрша: Ви знаєте, як липа шелестить У мiсячнi веснянi ночi? Кохана спить, кохана спить, Пiди збуди, цiлуй їй очi Кохана спить (“Ви знаєте, як липа шелестить”) одикою, щирим захопленям i свiтлим смутком: О люба Iнно, нiжна Iнно, Любовi усмiх квiтне раз – ще й тлiнно. (“О люба Iнно…”) Лiричний струмiнь пронизує навiть громадянську лiрику Павла Тичини, бо йу творах, присвячених народовi України звучить гiмн вiрностi i любовi: О Україно! Сонце волi! Вiд ран твоїх мене болить За тебе б – ворога спалить Твою скорботу, муки болi Я хочу в себе перелить. (“Матерi забуть не можу”) Не менш разючим є у Тичини ще одне: дивовижна взаємодiя звукового iсвiтлового понять. Простежується це явище у багатьох поезiях, але, намою думку, найяскравiше вiдображене у вiршi “Арфами, арфами…”: Арфами, арфами – Золотими, голосними обiзвалися гаї Самодзвонними: Йде весна, Запашна, Квiтами – перлами Закосичена. Правда, чудовий передзвiн кольору i звуку чарує душу? Лоскоче потаємнiкуточки свiдомостi, наповнює мозок i серце свiтлою радiстю. Не маю можливостi проаналiзувати всi лiричнi твори П.
Г.
Тичини. Алезапевняю вас: скрiзь присутнi глибокi i щирi почуття поета, сповненiлюбовi, нiжного трепету, оптимiзму. Дуже радiю з приводу того, щодоторкнулася струнами свого серця до багатоголосих вiршiв Тичини.Впевнена, що допоможуть менi прочитанi твори стати людиною справдiчуйною, щирою, вiдвертою в нашому складному життi. Допоможуть бачити iтворити добро, з нiжнiстю нести його людям.