I. “Згустки фронтових вражень” О. Гончара. (Студбатiвцем розпочав вiйну Олесь Гончар у надросянських боях, закiнчив мiнометником, звiльняючи Європу. Ця дорога довжиною майже в чотири роки позначилися могила ми його бойових побратимiв. “Якщо лишуся живим, розповiм про вас…”, Ї клявся молодий солдат Гончар перед свiтлою пам’яттю друзiв. I вiн вижив; вижив, щоб написати правду про вiйну: Я вiрю в пiсню, як молитву, I смерть, здається, на вiйнi Щадить мене в найтяжчих битвах За… недоспiванi пiснi.) II. Образи мужнiх смiливих пiхотинцiв. 1. Возвеличення рядового украiнця. (У “Прапороносцях” змальовано не просто солдат, юних лейтенантiв чи замполiтiв, а нещодавнiх мирних людей. Автор показав конкретну, реальну людину, розповiв правду про подвиг солдатiв-украiнцiв, про iхнiй внесок у перемогу над фашизмом. Олесь Гончар возвеличив образ рядового украiнця не за якийсь героiчний подвиг, а за важку щоденну працю, завдяки якiй наближалася перемо га. У романi автор зображає нацiональний характер солдата-украiнця Ї скромного, працьовитого, чесного трудiвника вiйни, яким були Хома Хаєцький, юний боєць Гай, Роман Блаженко.) 2. Високий гуманiзм i повага до iнших народiв. (“Ми поважаємо патрiотизм всякоi нацii. Бо ми самi патрiоти”, Ї говорив Вася Багiров. Окропляючи своєю кров’ю Румунiю, Угорщину, Чехословаччину, героi Олеся Гончара дiють як свiдомi борцi проти фашизму.) 3. Мужнiсть i смiливiсть героiв Олеся Гончара. (Шлях багатонацiональноi армii овiяний безсмертною славою. В iм’я перемоги не жалiють свого життя солдати, жоден iз них не вiдступає перед труднощами, навiть перед смертю. “За святе дiло й умерти легко”, Ї каже Гай. I говорить вiн так тому, що всiм серцем зрозумiв, яку велику мiсiю визволення людства вiн здiйснює.) 4. Вiрнiсть Вiтчизнi. (Боєць Гай заявляє, що Вiтчизняна вiйна Ї це “святе дiло”, за яке й “умерти легко”. Донбасiвець Козаков виявляє в бою чудеса хоробростi i вiдваги, йому також не страшно вмерти за святе дiло визво лення своєi Вiтчизни i народiв Європи. Але Козаков готується не вмира ти, а жити, щоб принести людям волю.) III. “Солдати справедливоi армii”. (Олесь Гончар показав у романi героiзм, муж нiсть i непохитнiсть воiнiв. Вiйна убивала i калiчила, руйнувала особисте щастя, сiм’i, забирала рiдних i близьких. Але вона була неспроможна зроби ти iх рабами, знiвечитидуховно. Вiйна Ї це випробування духовноi i грома дянськоi зрiлостi, яке показало, що нашi воiни смiливi i безстрашнi, вони не збiднiли духовно у жорстоких боях, не зчерствiли серцем, а навпаки, змiцнi ли i загартувалися.)