Поема “Енеїда” – травестiйно-бурлескна. Травестiйними називаються твори,у яких на пiдгрунтi вiдомого сюжету письменники створюють власнi образи.Котляревський, розповiдаючи про пригоди троянцiв, вiдтворює характери,побут, звичаї українцiв з такою детальнiстю, що поему цiлком можнаназвати енциклопедiєю українознавства.З опису пекла i раю ми дiзнаємося про типовий склад тогочасногоукраїнського суспiльства:Були невiрнi й християни,Були пани i мужики,Була тут шляхта i мiщани,…Були i штатськi, i воєннi,Були i панськi, i казеннi,Були миряни i попи.Зi згадуваних у текстi поеми подiй легко довiдатися про окремi моменти зiсторiї України. Так, Сивiлла говорить, що “при Шведчинi я дiвовала”, а“татарва як набiгала, то я вже замужем була”.Зi скульптурно-живописною виразнiстю вiдображує I. Котляревськийзовнiшнiсть, характер, мораль українцiв. Перед нами запорозькi козакипостають такими, якими вони були як за внутрiшнiми особливостямихарактеру – самовiдданими, героїчними, здатними вiддавати життя за рiднуземлю, але часом i п’яницями та бешкетниками, – так i за зовнiшнiстю:Щоб голови всi обголяли,Чуприни довгi оставляли,А ус в пiвлiкоть би торчав…Згадує автор подробицi органiзацiї i вигляду козацького вiйська:Так славнiї полки козацькi,Лубненський, Гадяцький, Полтавський,В шапках, було, як мак, цвiтуть.Пошили синi всiм жупани,Наспiд же бiлiї каптани, –Щоб був козак, а не мугир.Говорить письменник i про народну мораль, про вiру у справедливiсть, унеминучiсть кари за зло та винагороди за добро (у пеклi – несправедливiпани, здирники).Створюючи образ народу України, автор перелiчує, наприклад,найхарактернiшi для тих часiв iмена (24 iменi!).Не могла пройти повз увагу автора i народна творчiсть. Троянцi:Кугикали все пiсеньок:Козацьких, гарних, запорiзьких…Про Сагайдачного спiвали,Либонь, спiвали i про Сiч…А яка ж пiсня чи танець без музики! Отож ми бачимо типовi нацiональнiмузичнi iнструменти: бандуру, сопiлку, дудку тощо.Фольклор – невiд’ємна часина культури. Часом ми вiдчуваємо в поемiвiдлуння народної казки. Так троянцi дарують Латину чоботи-скороходи,Аматi – скатерку-самобранку, Лавiнiї – килим-самольот, Сивiлла маєхатинку “на нiжцi курячiй”.Близька до народного фольклору i мова. Тут звучать прислiв’я та приказки(“i все на ус собi мотала”, “не розглядiвши, кажуть, броду, не лiзьпрожогом перший в воду”, “хто чим багат, то тим i рад”), сталi епiтети i“крилатi вислови” з народної мови (“кричав, як в мартi кiт”, “бiсикiвпускать”, “аж поза вухами лящало”, “нiхо з уст пари не пускав”).Пророцтва, ворожiння, прокльони – це теж частина народної творчостi. Осьяк Дiдона проклинає Енея:Нехай тобi присниться бiс!З твоїми сучими синами,Щоб враг побрав вас всiх гульвiс,Щоб нi горiли, нi болiли,На чистому щоб поколiли…Пiп (!) у Котляревського ворожить, це теж особливiсть тодiшньогоменталiтету.Котляревський розповiдає нам i про звичаї, розваги, про всi отiдосвiтки, вечорницi, сватання, колядки, кулачнi бої, iгри:I у панаса грати стала…Тут iншi журавля скакали,А хто од дудочки потiв.I в хрещика, i в горюдуба,Не раз доходило до чуба,Як загулялися в джгута.В хлюста, в пари, в вiзка iгралиI дамки по столу совали…Цiкавi вiдомостi про життя прадiдiв дають описи побуту тих часiв. Аджедалеко не кожний знає, що воно таке: чаплiя, рубель, цiп, або “квачi,помела, макогони”, якими користуються герої поеми. Зображується i посуд– полив’янi миски, кленовi тарiлки; для напоїв використовували:“барильця, пляшечки, носатку, сулiї, тикви, баклажки”. Згадується i провживання лiкарняних рослин.Можна довiдатися з поеми i про тодiшнi “транспортнi засоби”: берлини,дормези, ридвани, портшези, перекладнi.А як цiкаво нам дiзнатися про те, що їли i пили нашi предки. Так уДiдони вживали:…Свинячу голову до хрiнуI локшину на перемiну,Потiм з пiдливою iндик;На закуску кулiш i кашу,Лемiшку, зубцi, путрю, квашу,Iз маком медовий шулик.I кубками пили слив’янку,Мед, пиво, брагу, сирiвець,Горiлку просту i калганку.Дуже детально зображується одяг. Наприклад, сестра Дiдони Ганна:В червонiй юпочцi баєвiй,В запасцi гарнiй фаналевiй,В стьожках, в намистi…Еней одягає “штани i пару чобiток, сорочку i каптан з китайки, i шапку,пояс з каламайки, i чорний шовковий платок”. Так само змальо-ваний вукраїнському стилi одяг Дiдони, Венери, Юнони, навiть машталiра, щоправить кiньми Венери.Отже, у творi Котляревського ми бачимо всебiчне, справдi енциклопе дичнезображення українського життя, перед нами постають картини минулогонашої вiтчизни, образи предкiв. I дивуєшся талантовi письменника, йогоглибокому знанню i розумiнню життя народу. Поема “Енеїда” – травестiйно-бурлескна. Травестiйними називаються твори,у яких на пiдгрунтi вiдомого сюжету письменники створюють власнi образи.Котляревський, розповiдаючи про пригоди троянцiв, вiдтворює характери,побут, звичаї українцiв з такою детальнiстю, що поему цiлком можнаназвати енциклопедiєю українознавства. З опису пекла i раю ми дiзнаємося про типовий склад тогочасногоукраїнського суспiльства: Були невiрнi й християни, Були пани i мужики, Була тут шляхта i мiщани, …Були i штатськi, i воєннi, Були i панськi, i казеннi, Були миряни i попи. Зi згадуваних у текстi поеми подiй легко довiдатися про окремi моменти зiсторiї України. Так, Сивiлла говорить, що “при Шведчинi я дiвовала”, а”татарва як набiгала, то я вже замужем була”. Зi скульптурно-живописною виразнiстю вiдображує I. Котляревськийзовнiшнiсть, характер, мораль українцiв. Перед нами запорозькi козакипостають такими, якими вони були як за внутрiшнiми особливостямихарактеру – самовiдданими, героїчними, здатними вiддавати життя за рiднуземлю, але часом i п’яницями та бешкетниками, – так i за зовнiшнiстю: Щоб голови всi обголяли, Чуприни довгi оставляли, А ус в пiвлiкоть би торчав… Згадує автор подробицi органiзацiї i вигляду козацького вiйська: Так славнiї полки козацькi, Лубненський, Гадяцький, Полтавський, В шапках, було, як мак, цвiтуть. Пошили синi всiм жупани, Наспiд же бiлiї каптани, – Щоб був козак, а не мугир. Говорить письменник i про народну мораль, про вiру у справедливiсть, унеминучiсть кари за зло та винагороди за добро (у пеклi – несправедливiпани, здирники). Створюючи образ народу України, автор перелiчує, наприклад,найхарактернiшi для тих часiв iмена (24 iменi!). Не могла пройти повз увагу автора i народна творчiсть. Троянцi: Кугикали все пiсеньок: Козацьких, гарних, запорiзьких… Про Сагайдачного спiвали, Либонь, спiвали i про Сiч… А яка ж пiсня чи танець без музики! Отож ми бачимо типовi нацiональнiмузичнi iнструменти: бандуру, сопiлку, дудку тощо. Фольклор – невiд’ємна часина культури. Часом ми вiдчуваємо в поемiвiдлуння народної казки. Так троянцi дарують Латину чоботи-скороходи,Аматi – скатерку-самобранку, Лавiнiї – килим-самольот, Сивiлла маєхатинку “на нiжцi курячiй”. Близька до народного фольклору i мова. Тут звучать прислiв’я та приказки(“i все на ус собi мотала”, “не розглядiвши, кажуть, броду, не лiзьпрожогом перший в воду”, “хто чим багат, то тим i рад”), сталi епiтети i”крилатi вислови” з народної мови (“кричав, як в мартi кiт”, “бiсикiвпускать”, “аж поза вухами лящало”, “нiхо з уст пари не пускав”). Пророцтва, ворожiння, прокльони – це теж частина народної творчостi. Осьяк Дiдона проклинає Енея: Нехай тобi присниться бiс! З твоїми сучими синами, Щоб враг побрав вас всiх гульвiс, Щоб нi горiли, нi болiли, На чистому щоб поколiли… Пiп (!) у Котляревського ворожить, це теж особливiсть тодiшньогоменталiтету. Котляревський розповiдає нам i про звичаї, розваги, про всi отiдосвiтки, вечорницi, сватання, колядки, кулачнi бої, iгри: I у панаса грати стала… Тут iншi журавля скакали, А хто од дудочки потiв. I в хрещика, i в горюдуба, Не раз доходило до чуба, Як загулялися в джгута. В хлюста, в пари, в вiзка iграли I дамки по столу совали… Цiкавi вiдомостi про життя прадiдiв дають описи побуту тих часiв. Аджедалеко не кожний знає, що воно таке: чаплiя, рубель, цiп, або “квачi,помела, макогони”, якими користуються герої поеми. Зображується i посуд- полив’янi миски, кленовi тарiлки; для напоїв використовували:”барильця, пляшечки, носатку, сулiї, тикви, баклажки”. Згадується i провживання лiкарняних рослин. Можна довiдатися з поеми i про тодiшнi “транспортнi засоби”: берлини,дормези, ридвани, портшези, перекладнi. А як цiкаво нам дiзнатися про те, що їли i пили нашi предки. Так уДiдони вживали: …Свинячу голову до хрiну I локшину на перемiну, Потiм з пiдливою iндик; На закуску кулiш i кашу, Лемiшку, зубцi, путрю, квашу, Iз маком медовий шулик. I кубками пили слив’янку, Мед, пиво, брагу, сирiвець, Горiлку просту i калганку. Дуже детально зображується одяг. Наприклад, сестра Дiдони Ганна: В червонiй юпочцi баєвiй, В запасцi гарнiй фаналевiй, В стьожках, в намистi… Еней одягає “штани i пару чобiток, сорочку i каптан з китайки, i шапку,пояс з каламайки, i чорний шовковий платок”. Так само змальо-ваний вукраїнському стилi одяг Дiдони, Венери, Юнони, навiть машталiра, щоправить кiньми Венери. Отже, у творi Котляревського ми бачимо всебiчне, справдi енциклопе дичнезображення українського життя, перед нами постають картини минулогонашої вiтчизни, образи предкiв. I дивуєшся талантовi письменника, йогоглибокому знанню i розумiнню життя народу.