Iсторична тема в нашiй лiтературi Ї це незабутнi сторiнки украiнськоi iсто рii. Письменники Украiни у рiзнi часи i епохи оспiвували iсторичнi подii, iх ге роiв Ї мужнiх украiнських ватажкiв. У романi I. Багряного “Тигролови” реалiстично описано подii часiв сталiнщини, бо самому письменниковi довелося пережити i насильницьку колекти вiзацiю, i голодомор, i репресii. Письменниковi поталанило Ї вiн вирвався iз сталiнського пекла, опинився в емiграцii. I. Багряний вважав своiм обов’язком розповiсти всьому свiтовi правду про цей час.
Роман багато в чому є автобiографiчним. У ньому розповiдається про долю лiричного героя, який перемагає сталiнську систему. Пригоди головного героя Григорiя Многогрiшного Ї вiд втечi з “ешелону смертi”, що мчав до ГУЛАГу, до життя в украiнськiй родинi Сiркiв Ї це правдиве зображення жахливих буд нiв ув’язнених у сталiнських концтаборах, на засланнi, тяжкого життя украiнцiв на Далекому Сходi. Письменник показує, як “енкаведисти” знущалися з патрiотiв, якi любили свiй край, свiй народ, його волелюбний дух, якi самi були людьми мужнiми i волелюбними. Особливо вражає своєю злою силою майор НКВС Медвин Ї берiiвський кат, який не одному украiнському патрiотовi “вправляв мозки”. Цей майор-садист виламував ребра, вивертав суглоби, морив голодом, аби лише на звали його “справжнiм чекiстом”. Але там, у тайзi, Григорiй зустрiв також щирих i мужнiх своiх землякiв-украiнцiв Ї родину тигроловiв Сiркiв. Колись ця родина втекла вiд злиднiв i збудувала собi в тайзi нову, славну i вiльну Украiну. У суворому далекосхiдному краю украiнцi давали своiм поселенням назви тих мiст або сiл, звiдки самi були родом. Вони зберiгали усi звичаi, традицii, побут. I Григорiй вiдчув себе в цiй родинi, нiби в рiдному краєвi. Але руки Медвина i тут дiстають Григорiя, аж доки вiн не вбив його та зму шений був тiкати в Маньчжурiю, щоб не катували ще i Сiркову родину, яку вiн любив i поважав. I Сiрки, i Григорiй Многогрiшний Ї це нащадки славних украiнських геть манiв, якi були мужнiми i сильними, якi щиро любили i захищали свою батькiв щину i нищили ворогiв. Мабуть, I. Багряний у такий спосiб хотiв нам сказати, що нащадки цих родiв обов’язково здолають владу тоталiтарно-командноi систе ми. Письменник твердо в це вiрив, i, як показав час, вiн не помилився.Iсторична тема в нашiй лiтературi Ї це незабутнi сторiнки украiнськоi iсто рii. Письменники Украiни у рiзнi часи i епохи оспiвували iсторичнi подii, iх ге роiв Ї мужнiх украiнських ватажкiв. У романi I. Багряного “Тигролови” реалiстично описано подii часiв сталiнщини, бо самому письменниковi довелося пережити i насильницьку колекти вiзацiю, i голодомор, i репресii. Письменниковi поталанило Ї вiн вирвався iз сталiнського пекла, опинився в емiграцii. I. Багряний вважав своiм обов’язком розповiсти всьому свiтовi правду про цей час.
Роман багато в чому є автобiографiчним. У ньому розповiдається про долю лiричного героя, який перемагає сталiнську систему. Пригоди головного героя Григорiя Многогрiшного Ї вiд втечi з “ешелону смертi”, що мчав до ГУЛАГу, до життя в украiнськiй родинi Сiркiв Ї це правдиве зображення жахливих буд нiв ув’язнених у сталiнських концтаборах, на засланнi, тяжкого життя украiнцiв на Далекому Сходi. Письменник показує, як “енкаведисти” знущалися з патрiотiв, якi любили свiй край, свiй народ, його волелюбний дух, якi самi були людьми мужнiми i волелюбними. Особливо вражає своєю злою силою майор НКВС Медвин Ї берiiвський кат, який не одному украiнському патрiотовi “вправляв мозки”. Цей майор-садист виламував ребра, вивертав суглоби, морив голодом, аби лише на звали його “справжнiм чекiстом”. Але там, у тайзi, Григорiй зустрiв також щирих i мужнiх своiх землякiв-украiнцiв Ї родину тигроловiв Сiркiв. Колись ця родина втекла вiд злиднiв i збудувала собi в тайзi нову, славну i вiльну Украiну. У суворому далекосхiдному краю украiнцi давали своiм поселенням назви тих мiст або сiл, звiдки самi були родом. Вони зберiгали усi звичаi, традицii, побут. I Григорiй вiдчув себе в цiй родинi, нiби в рiдному краєвi. Але руки Медвина i тут дiстають Григорiя, аж доки вiн не вбив його та зму шений був тiкати в Маньчжурiю, щоб не катували ще i Сiркову родину, яку вiн любив i поважав. I Сiрки, i Григорiй Многогрiшний Ї це нащадки славних украiнських геть манiв, якi були мужнiми i сильними, якi щиро любили i захищали свою батькiв щину i нищили ворогiв. Мабуть, I. Багряний у такий спосiб хотiв нам сказати, що нащадки цих родiв обов’язково здолають владу тоталiтарно-командноi систе ми. Письменник твердо в це вiрив, i, як показав час, вiн не помилився.