I. Микола Вороний Ї творець поетичних шедеврiв. (М. Вороний Ї неперевершений майстер слова, автор глибоко патрiотичних творiв. “Навiть за умов тотальних царських заборон i переслiдувань украiнського слова,
Ї слушно зауважує Г. Вервес, Ї Вороний створив… непересiчнi речi, якi й зараз може мо смiливо вiднести до його кращих надбань”.) II. Святi почуття людини, оспiванi у поемi “Євшан-зiлля”. 1. Наскрiзна iдея твору. (Через увесь твiр проходить iдея любовi до рiдного народу, до своєi Батькiвщини, до мiсця, де ти пустив своє корiння. I го ре тiй людинi, яка вiдцуралася свого народу i, потрапивши у чужу землю, забула рiдне слово, материнську пiсню, батькiвськi заповiти.) 2. Образ ханського сина. (Нi пiсня колискова, нi розповiдь про нещасного батька не розбудили в хлопцевi мрiй про вiльне життя. I лише ароматне зiлля допомагає йому згадати рiдний степ, милу сторону, своiх батькiв. Вiн нiби прокидається вiд довгого сну, вiн розумiє: Краще в рiднiм краi милiм Полягти кiстьми, сконати, Нiж в землi чужiй, ворожiй В славi й шанi пробувати!) III. Актуальнiсть поеми. (В образi ханського сина М. Вороний зобразив тих укра iнцiв, якi забули, “чиiх батькiв ми дiти”, тих, якi мовчать i не мають сили ви бороти крашу долю своiм нащадкам, тих, якi шанують чужi звичаi i занедба ли рiдний край. Закiнчуючи поему, М. Вороний ставить риторичне питання: Де ж того євшану взяти, Того зiлля-привороту, Що на певний шлях направить, Ї Шлях у край свiй повороту?!)