Література: Українська класика Зарубiжна література 
Школярам: Шкільні твори Стислі перекази української літератури Стислі перекази зарубіжної літератури 
Русская литература: Краткий пересказ 
Сочинения: Русская литература Зарубежная литература 

translit кириллиця
Тексты: показувати повністю розбивати на сторінки по 5 тис. знакiв

Музикороб (Ллойд Біггл-молодший)


1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 наступна > кiнець >>


Ллойд Біггл-молодший
Музикороб

переклад на українську мову - Володимир Ільницький
серпень, листопад 2005 року.
Розміщую на сайті http://www.ukrcenter.com 17 листопада 2005.

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrcenter.com

Всі називають це Центром. Є й інша назва. Вона вживається в офіційних документах, її можна знайти в енциклопедії - але нею всі не користуються. Від Бомбея до Ліми знають просто Центр. Ви можете зринути з туманів, які клубочуться на Венері, проштовхнутися до стійки і почати: "Коли я був у Центрі..." - і кожен, хто почує, уважно прислухається. Можете згадати про Центр де-небудь в Лондоні, або в марсіанській пустелі, або на самотній станції на Плутоні - і вас напевно зрозуміють.
Всі і завжди не пояснюють, що таке Центр. Це неможливо, та й не потрібно. Бо всі, від немовляти і до столітнього старого, який закінчує свій життєвий шлях, всі побували там і збираються поїхати знову через рік, і ще через рік. Це країна відпусток і канікул для всієї Сонячної системи. Це багато квадратних миль американського Середнього Сходу, перероджені митецьким плануванням, безперестанною працею і неймовірними витратами. Це пам'ятник культурних досягнень людства, виник він раптово, нез'ясовно, немов фенікс, наприкінці двадцять четвертого сторіччя з зотлілого попелу культури, яка розпадалася.
Центр грандіозний, ефектний і чудовий. Він надихає, вчить і розважає. Він вселяє благоговіння, він придушує, він... все що завгодно.
І хоча лише деякі з його відвідувачів знають про це або надають цьому значення - у ньому живе примара.
Ви стоїте на оглядовій галереї величезного пам'ятника Бахові. Далеко ліворуч, на схилі пагорба, ви бачите схвильованих глядачів, що заповнили Грецький театр Аристофана. Сонячне світло грає на їхніх яскравих різнобарвних одягах. Вони поглинені виставою - щасливі очевидці того, що мільйони дивляться тільки по відеоскопу.
За театром, повз пам'ятник Данте й інститут Мікеланджело, тягнеться вдалину, обсаджений деревами, бульвар Франка Ллойда Райта. Подвійна вежа - копія Реймського собору - піднімається на обрії. Під нею ви бачите митецький ландшафт французького парку XVIII століття, а поруч - Мольєрівський театр.
Чиясь рука вчіплюється у ваш рукав, ви роздратовано обертаєтеся - і опиняєтеся віч-на-віч з якимсь старим. Його обличчя все в шрамах і зморшках, на голові - залишки сивого волосся. Його скорчена рука нагадує клішню. Придивившись, ви бачите криве, покалічене плече, жахливий шрам на місці вуха і злякано задкуєте.
Погляд запалих очей йде слідом за вами. Рука рухається у величному жесті, який охоплює все навколо до самого далекого обрію, і ви помічаєте, що багатьох пальців не вистачає, а залишені - знівечені. Лунає хрипкий голос:
- Подобається? - запитує він і очікувально дивиться на вас.
Здригнувшись, ви говорите:
- Так, звичайно.
Він робить крок уперед, і в очах його світиться нетерпляче благання:
- Я питаю: подобається вам це?
У збентеженні ви можете тільки квапливо кивнути, поспішаючи, при цьому, піти. Але у відповідь на ваш кивок зненацька з'являється дитяча радісна посмішка, звучить скрипливий сміх і торжествуючий лемент:
- Це я зробив! Я зробив все це!
Або, наприклад, стоїте ви на блискучому проспекті Платона між Вагнерівським театром, де щодня без перерв виконують в повному обсязі "Каблучку Нібелунгів", і копією театру "Глобус" XVI століття, де ранком, вдень і ввечері йдуть вистави шекспірівської драми.
У вас вчіплюється рука.
- Подобається?
Якщо ви відповідаєте захопленими похвалами, старий нетерпляче дивиться на вас і тільки чекає, коли ви скінчите, що б запитати знову:
- Я питаю: подобається вам це?
І коли ви, посміхаючись, киваєте головою, старий, сяючи від гордості, робить величний жест і кричить:
- Це я зробив!
У коридорі кожного з тисячі великих готелів, у читальному залі чудової бібліотеки, де вам безкоштовно зроблять копію кожної книги, яку ви зажадаєте, на одинадцятому ярусі залу Бетховена - скрізь до вас, накульгуючи і волочачи ноги, підходить примара, вчіплюється вам в руку і задає все те ж питання. А потім вигукує з гордістю: "Це я зробив!"


Ерлін Бак відчув за спиною її присутність, але не обернувся. Він нахилився вперед, видобуваючи лівою рукою з мультикорду рокітливі басові звуки, пальцями правої - урочисту мелодію. Блискавичним рухом він доторкнувся до однієї з клавіш, і високі дискантові ноти раптово стали повними, звучними, майже як звуки кларнета. ("Але, Господи, як не схоже на кларнет!" - подумав він.)
- Знову починається, Вел? - запитав він.
- Ранком приходив хазяїн будинку.
Ерлін завагався, торкнув клавішу, потім ще кілька клавіш, і гучні звуки сплелися у вигадливу гармонію духового оркестру. (Але який слабкий, несхожий на себе оркестр!)
- Який термін він дає цього разу?
- Два дні. І синтезатор їжі знову зламався.
- От і добре. Збігай, купи свіжого м'яса.
- На що?
Він грюкнув кулаками по клавіатурі і закричав, перекриваючи своїм голосом різкий дисонанс:
- Не буду я користуватися гармонізатором! Не дам я поденникам себе аранжувати! Якщо комерс виходить під моїм ім'ям, він має бути дійсно створений.
Стор. 1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 наступна > кiнець >>



Вгору